Протрузія чи грижа: Як їх відрізнити та коли звертатися до лікаря?

Протрузія та грижа міжхребцевих дисків – патологічні процеси, якими супроводжується остеохондроз, також вони можуть бути наслідками травм хребта. Обидва стани є поширеною причиною болів у спині та обмежень рухливості хребта. Пацієнти часто цікавляться, чим протрузія відрізняється від грижі та який з цих двох станів є більш тяжким, небезпечним.

Що таке протрузія та грижа?

Протрузія та грижа є різними стадіями дегенеративних змін міжхребцевого диска, його випинання за анатомічні межі. Щоб зрозуміти, чим відрізняється грижа від протрузії та як вони розвиваються, необхідно уявити будову міжхребцевого диска та зміни, що відбуваються в ньому при остеохондрозі.

Міжхребцевий диск (МХД) – це пружне фіброзно-хрящове анатомічне утворення, що виконує функцію амортизуючої прокладки між сусідніми хребцями. Якщо провести між зовнішніми краями тіл сусідніх хребців уявну вертикальну смугу, ми отримаємо анатомічну межу, за яку в нормі МХД не повинен випинатися. Кожен диск складається з пульпозного ядра та фіброзного кільця, що контактує з хрящовими пластинками на горизонтальних поверхнях тіл хребців. Ядро – це драглиста маса з високим вмістом рідини, завдяки чому диски забезпечують рухливість хребта, не руйнуються при стисканні чи розтяжінні. Ядро оточує оболонка, сплетена з міцних колагенових волокон – фіброзне кільце.

Якщо у диску відбуваються дегенеративні зміни, ядро поступово втрачає вологу, а волокна фіброзного кільця стають менш еластичними. Розвиток остеохондрозу починається з того, що висота диска зменшується, а у внутрішній частині фіброзної оболонки утворюються мікротріщини. На першій стадії остеохондрозу диск залишається у власних анатомічних межах, але через зменшення пружності, еластичності знижується його здатність опиратись навантаженням. Відстань між хребцями скорочується, вони сильніше тиснуть на диск, який під впливом цього тиску випинається за межі умовного периметру. Так розвиваються протрузія та грижа, різниця між якими полягає у збереженні/порушенні цілісності фіброзного кільця:

• протрузія – це початкова стадія випинання диска, частковий вихід його тканин за анатомічні межі простору між тілами хребців без порушення цілісності фіброзного кільця. На цій стадії ззовні (згори та знизу) на диск тиснуть хребці, а зсередини фіброзну оболонку розпирає ядро, яке сплющується та зсувається ближче до зовнішньої межі диска;
• грижа, або екструзія – наступний етап, коли під впливом тиску, що зростає, відбувається розрив зовнішньої оболонки фіброзного кільця, частина пульпозного ядра випинається у цей розрив.

Протрузію часто розглядають як 2 стадію остеохондрозу (стадію нестабільності), а грижу – як 3 стадію.

Чим відрізняється протрузія від грижі?

Щоб дати вичерпну відповідь на питання, чим грижа відрізняється від протрузії, необхідно згадати кілька моментів.

1. Послідовність розвитку. Протрузія – це стан, що передує виникненню грижі.
2. Вираженість дегенеративних змін міжхребцевого диска, ступінь його пошкодження. При протрузії фіброзна оболонка МХД починає руйнуватись зсередини, у ній утворюються мікротріщини, ядро зсувається. Але ззовні фіброзне кільце залишається неушкодженим і продовжує оточувати ядро з усіх боків. При грижі відбувається розрив фіброзного кільця, пульпозне ядро випинається за його межі.
3. Вираженість клінічних проявів. Розвиток протрузії деякий час може бути безсимптомним, велике значення мають її локалізація та розміри. Грижа теж деякий час може мати латентний перебіг, але зазвичай супроводжується більш вираженими симптомами, а набір проявів може бути ширшим, ніж при протрузії.
4. Можливі наслідки. Небезпечність обох станів значної мірою залежить від локалізації патологічного процесу та напрямку випинання диска, але грижа може призвести до більш тяжких наслідків, ніж протрузія того ж спрямування в тому ж сегменті хребта. На небезпеці та можливих ускладненнях протрузії та грижі ми докладніше зупинимось нижче.
5. Прогноз, особливості лікування. При протрузії прогноз більш сприятливий, цей стан лікується виключно консервативними методами, у 90% випадків вдається попередити перехід протрузії у грижу. При грижі необхідне більш тривале та складне лікування, іноді терапія виявляється неефективною та доводиться вдаватися до хірургічного втручання.

Як відрізнити грижу від протрузії та чи можливо це зробити самостійно? Протрузія та грижа мають чимало спільних ознак:

• тупі локальні болі у спині, шиї (на ділянці ураження хребта), що підсилюються при рухах, напруженні (кашлі, чханні тощо);
• болі, що віддають у кінцівки, при грудному остеохондрозі можуть імітувати болі у органах грудної клітки та верхньої частини живота (епігастрії);
• скутість, обмеженість рухливості хребта;
• прагнення прийняти позу, у якій біль не відчувається або послаблюється;
• порушення чутливості, поколювання, оніміння;
• постійне напруження м’язів, що згодом переходить у гіпотонус і призводить до прогресуючої м’язової слабкості.

На стадії протрузії зазвичай виникає м’язово-тонічний синдром (надмірне напруження, болісний спазм м’язів), іноді він доповнюється ознаками подразнення нервових корінців (інтенсивний біль у формі прострілів). При грижі ці симптоми стають більш вираженими, також до цих проявів можуть додаватись ознаки ускладнень:

• зниження чутливості, м’язова слабкість, порушення рефлексів;
• головні болі, запаморочення, шум у вухах;
• зрідка – парези (послаблення здатності здійснювати контрольовані рухи) та інші порушення рухової функції, розлади сечовипускання, випорожнення, статевої функції.

Чіткої границі між проявами грижі та протрузії немає, протрузія значного розміру та неускладнена грижа можуть проявлятися однаковим набором симптомів. Навіть досвідчений невролог не завжди може тільки за результатами опитування й огляду пацієнта відрізнити один стан від іншого. Зі 100% точністю відрізнити протрузію від грижі дозволяє лише МРТ.

Що гірше: протрузія чи грижа?

Оскільки грижа є наступною стадією дегенеративних змін міжхребцевого диска, вона однозначно гірша за протрузію. Протрузія може погіршувати якість життя через больовий синдром і обмеження рухливості, але основна небезпека цього стану полягає у можливості прогресування та переходу в стадію грижі. Грижа, в свою чергу, загрожує більш важкими та небезпечними ускладненнями:

• секвестрація – крайня форма грижі, при який ядро цілком виливається за межі фіброзної оболонки та втрачає зв’язок з нею. Може супроводжуватись інтенсивними болями, іноді призводить до фіброзу простору між твердою оболонкою спинного мозку та окістям (рубцово-спайкового епідуріту);
• корінцевий синдром з випадінням функцій ураженого нервового корінця, прогресуючим зниженням чутливості, м’язового тонусу. Зниження м’язової сили та тонусу з часом може призвести до атрофії м’язів, часткової втрати контролю над рухами, а порушення іннервації – до згасання сухожилкових рефлексів, трофічних розладів (утворення виразок, що погано загоюються);
• грижа, що локалізується у шийному відділі, може передавлювати хребтову артерію та призводити до погіршення кровопостачання головного мозку, виникнення транзиторних ішемічних атак (синдром хребтової артерії);
• якщо випинання диска відбувається у напрямку спинномозкового каналу (центральна задня протрузія, що перейшла у грижу), можливий розвиток дискогенної мієлопатії через здавлювання спинного мозку. Це досить рідкісне, але найтяжче ускладнення грижі МХД, що супроводжується вираженим неврологічним дефіцитом, який при тривалій компресії може набути незворотного характеру та стати причиною інвалідності. Спочатку порушується рухова функція, розвивається парез, що згодом може перейти у параліч, втрату можливості здійснювати рухи кінцівкою. При ураженні сенсорних нейронів спинного мозку порушується глибока чутливість, що тягне за собою розлади координації, неадекватне сприйняття положення та рухів власного тіла. Якщо грижа утворюється в поперековому відділі та здавлює спинний мозок, можуть порушуватись функції органів малого тазу (синдром кінського хвоста).

Грижа гірша за протрузію ще й тому, що тяжче піддається лікуванню. Зупинити прогресування остеохондрозу на стадії протрузії значно простіше, ніж добитися резорбції (розсмоктування) грижі. Зазвичай вона не зникає безслідно, а періодично рецидивує.

Як швидко протрузія переходить у грижу?

При травмах хребта можливий миттєвий розрив фіброзного кільця та утворення грижі без попередньої протрузії, або ж стадія протрузії має дуже короткий перебіг з блискавичним переходом у грижу. При остеохондрозі цей процес більш тривалий, розрив зазвичай відбувається, коли випинання перевищує 3-5 мм. Швидкість прогресування протрузії та її переходу в грижу – дуже індивідуальний показник, що залежить від локалізації випинання, наявності обтяжуючих факторів, зокрема, характеру праці, способу життя в цілому.

Найвищою є ймовірність розвитку грижі у поперековому відділі, де міжхребцеві диски зазнають значних навантажень, найнижчою – у грудному відділі. У шийному відділі хребці та диски мають невеликі розміри, розрив фіброзного кільця зазвичай відбувається, коли розмір протрузії перевищує 3 мм. Спровокувати розрив фіброзної оболонки диску та випинання ядра (утворення грижі) можуть такі фактори:

• різке підвищення тиску на міжхребцевий диск при підйомі тяжких речей;
• постійне збільшення тиску на нього через надлишкову вагу, ожиріння;
• забій хребта внаслідок ударів по спині чи падіння на неї;
• вібраційні навантаження при бігу, стрибках, роботі з деякими інструментами;
• різкі рухи, повороти, скручування, глибокі нахили;
• тривале перебування в статичній, незручній позі;
• наявність викривлень хребта та інших ортопедичних патологій, через які навантаження на хребет розподіляється нерівномірно.

З урахуванням того, які фактори пришвидшують прогресування остеохондрозу, стає зрозумілим, що робити, щоб протрузія не перейшла в грижу. Необхідно обмежувати навантаження на хребет, уникати різких рухів, стрибків, контролювати вагу тіла та поставу, організувати ергономічне робоче місце, регулярно робити розминки при сидячій роботі, оберігати спину від травм. Важливою складовою профілактики грижі є вчасно розпочате комплексне лікування остеохондрозу. Необхідно не просто зняти біль за допомогою медикаментів, але й поза загостренням виконувати спеціальний комплекс вправ, пройти курс лікувального масажу з елементами мануальної, тракційної терапії, фізіотерапевтичні процедури. Немедикаментозна терапія допоможе зміцнити м’язи, нормалізувати їх тонус, скоригувати поставу, зменшити тиск на міжхребцеві диски та покращити надходження до них поживних речовин.

Коли необхідно звертатися до лікаря?

Чим раніше розпочате лікування, тим краще. Тому звертатись до лікаря необхідно, щойно починають турбувати болі у спині (шиї), спазми м’язів спини та інші тривожні симптоми. Далеко не завжди вони є проявами остеохондрозу та протрузії диска, для встановлення причини потрібно пройти обстеження, за результатами якого лікар призначить лікування.

Список літератури

Мачерет Є.Л., Довгий І.Л., Коркушко О.О. Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків: Підручник. Том. 1, 2. – К., 2006.
Atlas S. J. Long-term outcomes of surgical and nonsurgical management of sciatica secondary to a lumbar disc herniation: 10 year results from the maine lumbar spine study // Spine. — 2005. — Vol. 8. — P. 847—849
Коваль В. Б., Коваленко Д. В. Фізична реабілітація при грижах поперекового відділу хребта // Медсестринство. 2021. № 1
José García-Cosamalón,Miguel E del Valle et al. Intervertebral disc, sensory nerves and neurotrophins: who is who in discogenic pain? J Anat. 2010 Jul; 217(1): 1–15
Nam V. Vo, Robert A. Hartman et al. Molecular Mechanisms of Biological Aging in Intervertebral Discs. J Orthop Res. 2016 Aug; 34(8): 1289–1306