Розрив меніска: симптоми та лікування

Меніск – це важливий елемент колінного суглоба, хрящова прокладка, яка розташовується між суглобовими поверхнями. Приблизно половина всіх звернень до травматологів пов'язана з травмами колінного суглоба, а серед них найбільш поширеними є пошкодження меніска. Це порушення цілісності будь-якої ділянки хрящової прокладки (тріщина, частковий надрив, повний розрив) або відрив меніска від суглобових структур, до яких він кріпиться. Якщо травмований меніск коліна, лікування може здійснюватися як консервативними, так і хірургічними методами.

Види травм меніска

Існує розгорнута класифікація травм менісків, лікування залежить від природи травми, локалізації та розмірів розриву та інших факторів. Зокрема, розрізняють:

• відрив меніска в місці прикріплення до суглобової капсулі та розрив його тіла, заднього або переднього рогу;
• ізольоване пошкодження меніска колінного суглоба та розрив меніска в поєднанні з травмами зв'язок;
• розриви меніска, орієнтовані у вертикальній площині (поздовжні та радіальні) та в горизонтальній площині, з розшаровуванням хряща (горизонтальні, похилі);
• розриви внутрішнього меніска, зазвичай поздовжні (найбільш поширений різновид травми меніска), зовнішнього меніска (10-20%) і обох менісків (до 9%).

Також травми меніска поділяються на тріщини (розриви без зміщення фрагментів хряща) та розриви зі зміщенням. Останні в залежності від напрямку розриву та взаємного розташування фрагментів діляться на кілька видів:

• тип «ручка лійки» – поздовжній розрив меніска з утворенням порожнечі між частинами хрящової прокладки. Зазвичай відбуваються у внутрішньому меніску та пов'язані з травмами хрестоподібних зв'язок. Якщо величина розриву перевищує 1 см, зміщення фрагментів може призводити до блоку, заклинювання суглоба;
• тип «дзьоб папуги» – горизонтальний (радіальний) розрив зазвичай на стику заднього рогу та тіла меніска. Щілина між фрагментами нерівна, розширюється до краю, нагадує вигнутий дзьоб;
• клаптевий – горизонтальний розрив зі зміщенням;
• комплексний, комбінація декількох типів.

При розриві, надриві меніска лікування в значній мірі залежить від наявності кровопостачання ділянки, де сталося пошкодження. Розриви можуть відбуватися в зонах, де є кровопостачання та де воно відсутнє. За цим критерієм розрізняють травми меніска:

• у червоній зоні – зовнішній край ближче до суглобової капсулі. При хорошому кровопостачанні ділянки, де сталося пошкодження меніска, лікування може бути консервативним, можливе загоєння без накладення шва;
• на межі червоної та білої зони, в середній третині меніска. Зазвичай потрібно відновлювати цілісність меніска хірургічним шляхом;
• у білій зоні – внутрішній, максимально віддаленій від суглобової капсули частини, де кровопостачання повністю відсутнє. Прогноз найменш сприятливий, може знадобитися видалення відірваного фрагмента.

Також існує класифікація ступенів пошкодження меніска колінного суглоба:

• 0 – пошкодження відсутні;
• 1 – мікротравми, незначні порушення структури;
• 2 – тріщина, надрив меніска;
• 3 – повний розрив або відрив.

Якщо меніск з ушкодженнями 1 ступеня може відновитися самостійно, то при пошкодженні меніска 2 ступеня лікування обов'язкове, при травмах 3 ступеня потрібне більш складне лікування, а прогноз менш сприятливий.

Причини розриву меніска

Травматичні пошкодження меніска колінного суглоба пов'язані з надмірними механічними навантаженнями, яким піддається меніск при сильному скручуванні, різкому повороті ноги в колінному суглобі. Основні причини та різновиди таких травм:

• порушення ковзання меніска, внаслідок чого він виявляється затиснутим між стегновою та великогомілковою кістками (типова травма футболістів);
• обертальні рухи в колінному суглобі, які супроводжуються інтенсивним виштовхуванням меніска вперед. Зазвичай відбувається поздовжній розрив меніска, у важкому випадку – відрив від суглобової капсули;
• часткове пошкодження хрестоподібної зв'язки, внаслідок якого задній ріг внутрішнього меніска здійснює аномальні рухи та затискається між виростками кісток.

При вікових змінах тканин, зниженні їх міцності та еластичності травми менісків можуть відбуватися при незначних навантаженнях на коліно. Такі пошкодження називаються дегенеративними, до них в основному схильні люди старше 40 років. Ризик розривів меніска підвищується при заняттях видами спорту, пов'язаними зі значними динамічними навантаженнями на коліна (гірськолижний, футбол, теніс, баскетбол, волейбол), і зайвій вазі.

Ознаки пошкодження меніска

При незначному пошкодженні меніска симптоми можуть бути слабко вираженими – в момент травми відчувається клацання в коліні, після чого турбують помірний біль в суглобі, що виникає періодично, та набряклість після фізичних навантажень. При збільшенні розриву симптоми наростають, можливі такі прояви:

• згинання-розгинання ноги в коліні (підйом-спуск по сходах, присідання) супроводжуються ниючим болем у суглобі та характерними клацаннями;
• дотики до області проекції суглобової щілини болючі;
• змінюється хода через те, що людина намагається менше навантажувати хвору ногу;
• іноді (зазвичай при розривах або розтягненнях зв'язок) – набряклість, скупчення рідини, розбухання коліна.

Якщо трапляється важка, складна травма меніска, симптоми найбільш виражені:

• виникає інтенсивний нестерпний біль;
• гомілка фіксується в зігнутому положенні;
• рухи в колінному суглобі різко обмежені, часто вчинення будь-яких активних і пасивних рухів стає неможливим (блок суглоба).

При помірних симптомах хворий може не звертатися до лікаря та не здогадуватися, що у нього пошкоджений меніск, лікування не проводиться. Випадки загоєння розриву меніска досить рідкісні, зазвичай патологічний процес переходить у хронічну форму, симптоми гострого періоду зникають, але можуть відновлюватися при навантаженнях, різких рухах.

Діагностика пошкодження меніска

Навіть кваліфікованому досвідченому травматологу часто складно діагностувати розрив меніска тільки на підставі клінічних симптомів, оскільки вони зазвичай неспецифічні (крім випадків блокування суглоба), схожі з симптомами забою коліна або розтягнення зв'язок. Найбільш інформативна діагностика в підгострому періоді, через 2-3 тижні після травми. Важливі складові діагностики:

• опитування, збір анамнезу, уточнення обставин отримання травми, характеру та інтенсивності болю;
• огляд з оцінкою ходи та положення кінцівки, пальпацією, визначенням локалізації болю, виконанням спеціальних тестів, проб (Мак-Мюррея, Аплі, тест з присіданням);
• проведення МРТ колінного суглоба.

Лікування розриву меніска

Тактика лікування вибирається з урахуванням результатів МРТ і особливостей клінічної картини. Лікування меніска без операції можливе, якщо стався розрив без зміщення. При блокуванні суглоба внаслідок розриву колінного меніска лікування починається з обережної репозиції (вправлення меніска), яка виконується під місцевою анестезією, та накладення лонгети. При наявності випоту виконується пункція суглоба, аспірація випоту, промивання суглобової порожнини, введення всередину знеболюючих, протизапальних та інших препаратів.

Якщо діагностовано тріщину меніска, лікування може включати:

• у перші години після травми – накладення холодних компресів для зменшення набряку і болю;
• іммобілізацію пошкодженої кінцівки в зігнутому положенні мінімум на 3 тижні, використання милиць для розвантаження ноги при ходьбі;
• проведення медикаментозної терапії із застосуванням протизапальних препаратів, при розриві меніска у пацієнтів з гонартрозом – хондропротекторів;
• ін'єкційну терапію для стимуляції процесів загоєння, відновлення тканин – плазмотерапію, пролотерапію.

У разі розриву меніска зі зміщенням необхідне хірургічне втручання, яке проводиться переважно з артроскопічним доступом. Залежно від характеру, тяжкості травми меніска можуть виконуватися різні види операцій:

• відновлення цілісності меніска шляхом суміщення країв розриву та накладення шва;
• фіксація кореня меніска до місця відриву;
• парціальна резекція – видалення відірваного фрагмента, шанси на приживлення якого мінімальні;
• поєднання крайової резекції з рефіксацією;
• повна меніскектомія, виконується при важких травмах, множинних, комбінованих розривах, роздробленні меніска.

Після часткового й особливо повного видалення меніска виникає ризик розвитку гонартроза. Тому хірурги намагаються по можливості максимально зберегти тканини меніска, а також вдаються до його заміни трансплантатами, імплантатами.

Незалежно від того, проводилося консервативне лікування меніска або операція, після завершення періоду іммобілізації кінцівки пацієнту необхідно пройти реабілітацію для відновлення її функцій. На цьому етапі можуть застосовуватися ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури, а також плазмотерапія та пролотерапія.

Травма меніска у дітей

Травми меніска у дітей раннього віку відбуваються значно рідше, ніж у дорослих, складають 2-3% від усіх травм колінного суглоба. Частота таких травм у підлітків, які займаються спортом, досягає 20-25%. Чим молодша дитина, тим ширше «червона зона» меніска, тобто ділянка, пронизана кровоносними судинами. Тому шанси на відновлення меніска без операції досить великі, а якщо необхідне хірургічне втручання, виконують переважно органозберігаючі операції – шов меніска, рефіксацію відриву.

Особливості лікування розриву меніска у вагітних

При вагітності навантаження на колінний суглоб зростає через збільшення маси тіла жінки, що є фактором ризику розривів меніска. Основна роль відводиться методам немедикаментозної терапії – іммобілізації суглоба, за показаннями – пункції з видаленням запального випоту. При необхідності проведення протизапальної терапії краще виконувати внутрішньосуглобові ін'єкції. Застосування будь-яких медикаментів має узгоджуватися з акушером-гінекологом. Якщо є показання до оперативного втручання, його зазвичай проводять після пологів.

Переваги лікування травм меніска в клініці Тайм+

Ортопеди-травматологи та реабілітологи клініки Тайм+ в Києві пропонують пацієнтам, у яких стався розрив меніска, лікування без операції (у випадках, коли це можливо), а також проведення реабілітації після хірургічного або консервативного лікування. Переваги звернення до клініки:

• висока кваліфікація, багаторічний досвід роботи, експертний рівень спеціалістів;
• індивідуальний підхід з урахуванням безлічі факторів – виду та ступеня тяжкості травми, віку та рівня фізичної активності пацієнта, супутніх патологій;
• сучасні методи лікування (ін'єкції аутоплазми, пролотерапія), які забезпечують ефективне загоєння травм без операції та більш швидке відновлення після операцій;
• повний комплекс методів фізичної реабілітації, індивідуальні заняття ЛФК, кінезіотерапією, сеанси масажу та інші заходи;
• конкурентна вартість послуг.

Список літератури

1. Bezuglov E. N., Khaitin V. Yu., Tokareva A. V., Goncharov E. N, Lyubushkina A. V., Lazarev A. M. Actual aspects of treatment of meniscus injuries. Medical News of North Caucasus. 2020;15(2):294-300.
2. Jarit G. J, Bosco J. A. 3rd. Meniscal repair and reconstruction. Bull. NYU Hosp. Jt. Dis. 2010;68(2):84-90.
3. Beaufils P., Becker R., Kopf S., Matthieu O., Pujol N. The knee meniscus: management of traumatic tears and degenerative lesions. EFORT Open Rev. 2017;2(5):195-203.
4. Thorlund J. B., Rodriguez Palomino J., Juhl C. B., Ingelsrud L. H., Skou A. U. Infographic. Exercise therapy for meniscal tears: evidence and recommendations. Br. J. Sports Med. 2019;53(5):315.
5. Smith B. E., Thacker D., Crewesmith A., Hall M. Special tests for assessing meniscal tears within the knee: a systematic review and meta-analysis. Evid. Based Med. 2015;20(3):88-97.