Синдром карпального каналу

Тунельні синдроми – група невропатій, які розвиваються внаслідок локального здавлювання, защемлення периферичного нерва в анатомічному тунелі, утвореному м'язами, зв'язками, кістками та подібними структурами. Компресія нерва супроводжується порушенням його кровопостачання, тому тунельні невропатії ще називають компресійно-ішемічними. Карпальний тунельний синдром, або синдром зап'ястного каналу – найпоширеніша форма тунельних синдромів, наслідок здавлювання серединного нерва в зап'ястному (карпальному) каналі, під поперечною зв'язкою зап'ястя. Пацієнти іноді змішують назви анатомічного каналу та нерва, який через нього проходить, і називають цю невропатію «синдром зап'ястного нерва».

Види тунельного синдрому

Існує близько 30 різновидів тунельних синдромів, їх поділяють на тунельні невропатії верхніх кінцівок (ураження серединного, ліктьового, променевого нерва), нижніх кінцівок (малогомілкового, великогомілкового нервів) і краніальні (черепних нервів – трійчастого, лицьового, окорухового).

Найбільш поширені тунельні синдроми рук і ніг:

• карпальний синдром (тунельний синдром зап'ястя);
• кубітальний – компресія ліктьового нерва в кубітальному каналі, біля ліктьового суглоба;
• синдром компресії променевого нерва (здавлювання може відбуватися в області пахвової западини, підліктьовій області або між ними, на рівні середньої третини плеча);
• фібулярний – здавлювання малогомілкового нерва поблизу головки малогомілкової кістки (область колінного суглоба);
• тарзальний (тунельний синдром передплюсни) – компресія великогомілкового нерва в тарзальному каналі, який проходить по внутрішній поверхні гомілки в області щиколотки.

Крім локалізації ділянки, де відбувається ураження нерва, тунельні синдроми класифікуються за тривалістю перебігу, поділяються на гострі (до 4 тижнів), підгострі та хронічні (розвиваються протягом місяців, років, можуть мати рецидивуючий перебіг).

Причини тунельного синдрому зап'ястя

За етіологією карпальний, або кистьовий тунельний синдром може бути первинним (ідіопатичним) і вторинним. У пацієнтів з первинним карпальним синдромом зап'ястний канал вужчий, ніж у більшості людей (в нормі його ширина близько 2 см), це вроджена анатомічна особливість, причина якої не встановлена.

Вторинний тунельний синдром зап'ястя розвивається внаслідок низки захворювань, патологічних і фізіологічних станів, таких як:

• травми, що супроводжуються набряком сухожиль в області зап'ястного каналу;
• хронічне мікротравмування, зазвичай пов'язане з професійною діяльністю, повторюваними однотипними навантаженнями на зап'ястя;
• тендовагініт м'язів-згиначів кисті та інші запальні захворювання;
• системні захворювання – ревматоїдний артрит, амілоїдоз;
• порушення метаболізму при цукровому діабеті, гіпотиреозі та інших ендокринних розладах;
• зрідка – надмірний ріст тканин при акромегалії;
• вагітність і захворювання, які супроводжуються сильним набряком;
• об'ємні новоутворення серединного нерва або тканин зап'ястного каналу.

До факторів ризику розвитку синдрому зап'ястного каналу відносяться:

• професійна діяльність або часте виконання побутових операцій, пов'язаних з інтенсивним навантаженням на променезап'ястковий суглоб, утриманням кисті в незручному положенні, вібрацією. Група ризику – механіки, швачки, музиканти, водії, бурильники, будівельники, оператори ПК, що набирають текст, програмісти тощо;
• вік 40-60 років;
• жіноча стать;
• надмірна вага, цукровий діабет;
• куріння, зловживання алкоголем, незбалансоване харчування, яке призводить до гіповітамінозу.

Симптоматика синдрому карпального каналу

При зап'ястному тунельному синдромі симптоми, перш за все, включають в себе порушення чутливості. Зазвичай, але не завжди, також присутній больовий синдром, можливі порушення рухової функції через м'язову слабкість. Для синдрому зап'ястного каналу характерні:

• періодичні або постійні оніміння, поколювання в 2 і більше пальцях кисті, крім мізинця;
• посилення порушень чутливості після сну, при утриманні руки в одному положенні, виконанні повторюваних рухів кистю;
• зменшення вираженості цих проявів при рухах, струшуванні кисті, носінні ортеза;
• болі в пальцях, кисті, області променевозап’ястного суглоба, які на ранній стадії виникають при навантаженні, виконанні будь-яких дій за участю кисті, в міру прогресування – і в стані спокою;
• слабкість м'язів, яка призводить до того, що кисті рук стають незграбними, складно що-небудь захоплювати, утримувати, піднімати;
• при тривалому перебігу хронічного карпального синдрому може розвиватися прогресуюча м'язова дистрофія, помітне виснаження кисті.

Якщо своєчасно не почати необхідне при тунельному синдромі зап'ястя лікування, можливе необоротне пошкодження серединного нерва з порушенням функції м'язів-розгиначів. Пальці скорчуються, кисть набуває специфічної форми (так звана «мавпяча лапа»), нею неможливо користуватися, виконувати будь-які операції. Це ускладнення карпального синдрому може супроводжуватися стійким хронічним болем у руці та зап'ясті.

Діагностика тунельного синдрому кисті

Для діагностики тунельного синдрому зап'ястя проводяться:

• опитування, в ході якого лікар просить пацієнта максимально точно, детально описати свої скарги, а також збирає анамнез, виявляє можливі причини, що провокують фактори;
• фізикальний та неврологічний огляд з оцінкою чутливості, перевіркою сили м'язів, виконанням низки специфічних провокативних тестів;
• інструментальна діагностика – МРТ, КТ, УЗД ділянки компресії;
• електронейроміографія для оцінки провідності нервового імпульсу, ступеня ураження нерва;
• для диференціальної діагностики з іншими патологічними станами або уточнення причини тунельного синдрому можуть призначатися рентген, лабораторні аналізи.

Оскільки суб'єктивні симптоми синдрому зап'ястного каналу схожі з проявами багатьох інших захворювань, на прийомі лікар обов'язково проводить тести, які дозволяють виявити специфічні для даної невропатії прояви:

• тест за Тінелем – при постукуванні молоточком по зап'ястку над карпальним каналом виникає поколювання в пальцях або відчуття прострілу, удару струмом, можливе посилення болю в місці постукування;
• тест за Дурканом – оніміння або біль у великому, вказівному, середньому та половині безіменного пальця при стисненні зап'ястя над зап'ястним каналом;
• тест за Фаленом – пацієнта просять максимально зігнути або розігнути руку в зап'ясті, щоб кисть була майже перпендикулярна передпліччю. При карпальному синдромі менш ніж за хвилину (зазвичай через 30 секунд) виникають відчуття оніміння, поколювання або біль. У нормі такі прояви виникають більш ніж через хвилину;
• опозиційна проба. На пізній стадії тунельного синдрому пацієнт не може з'єднати великий палець з мізинцем або утримати пальці зімкнутими, коли лікар намагається їх розвести.

Лікування кистьового тунельного синдрому в клініці Тайм+

При синдромі зап'ястного каналу лікування починається з обмеження навантаження на зап'ястя, рекомендований відпочинок, ергономічна організація робочого місця, використання зручних інструментів. Якщо причиною стала травма, проводиться її лікування з іммобілізацією руки приблизно на 2 тижні.

При такому патологічному стані як тунельний синдром лікування може проводитися як консервативними, так і хірургічними методами. Оптимальний метод вибирає лікар з урахуванням комплексу факторів. У клініці Тайм+ проводиться консервативне лікування тунельного синдрому зап'ястя, план якого розробляється в індивідуальному порядку та може включати в себе:

• підбір ортеза для фіксації променевозап’ястного суглоба в нейтральному положенні та усунення здавлювання серединного нерва;
• медикаментозна терапія для зменшення набряклості та запалення, полегшення больового синдрому, стимуляції мікроциркуляції в тканинах, регенерації нервових волокон;
• блокада карпального каналу – локальне ін'єкційне введення кортикостероїдів та анестетиків;
• інші методи ін'єкційної терапії – ін'єкції бідної тромбоцитами плазми, пролотерапія. Можуть застосовуватися при тунельному синдромі, який розвинувся внаслідок тендиніту або іншого запального процесу в м'яких тканинах, травм зв'язок і сухожиль;
• фізіотерапія для зняття набряклості, зменшення болю, поліпшення кровопостачання;
  кінезіотейпування для полегшення больового синдрому, зменшення тиску на нерв.

ЛФК, масаж застосовуються на етапі реабілітації, після зняття запалення методами консервативної терапії або після хірургічного лікування (розсічення поперечної зв'язки зап'ястного каналу). Реабілітолог розробляє комплекс вправ для розроблення кисті, пальців, якнайшвидшого відновлення функцій.

У клініці Тайм+ практикується комплексний підхід до лікування тунельного синдрому, застосовуються передові методи, лікарські маніпуляції виконуються кваліфікованими фахівцями, регулярно оцінюється динаміка стану пацієнта. Тут також можуть пройти реабілітацію пацієнти після оперативного лікування синдрому зап'ястного каналу.

Профілактика тунельного синдрому кисті

Специфічні методи профілактики ідіопатичного тунельного синдрому не розроблені, оскільки це захворювання пов'язане з вродженими факторами, які не піддаються корекції. Рекомендації з профілактики в основному зводяться до обмеження навантаження на руки, зап'ястя:

• ергономічна організація робочого місця – руки повинні знаходитися в зручному положенні, мати опору;
• використання бандажів для розвантаження зап'ясть при виконанні тривалої монотонної роботи;
• зміна видів діяльності, відпочинок, виконання розминки, гімнастики для пальців, кистей.

Складовою частиною профілактики також є корекція факторів ризику – раціональне харчування, здоровий спосіб життя, контроль ваги, рівня цукру в крові, захист рук від травм, переохолодження.

Список літератури

1. Dawson D.M. Entrapment Neuropathies of the Upper Extremities // N. Engl. J. Med. — 1993; 329 (27): 2013–2018.
2. De Krom M.C., et al. Carpal tunnel syndrome: prevalence in the general population // J. Clin. Epidemiol. — 1992.
3. Spahn G., et al. Metaanalysis for the Evaluation of Risk Factors for Carpal Tunnel Syndrome (CTS) Part I. General Factors // Z. Orthop. Unfall. — 2012.
4. Luchetti R., Amadio P. Carpal tunnel syndrome. — Berlin: Springer, 2007.
5. Palumbo C.F., Szabo R.M. Examination of patients for carpal tunnel syndrome sensibility, provocative, and motor testing // Hand Clin. — 2002.
6. Garland F.C., et al. Carpal tunnel syndrome and occupation in U.S. Navy enlisted personnel // Arch. Environ. Health. — 1996.