Коксартроз: симптоми, причини та методи лікування

Скарги на болі в області тазостегнового суглоба й обмеження його рухливості дозволяють запідозрити коксартроз. Що це за хвороба, чому вона виникає та чим небезпечна?

Що таке коксартроз кульшового суглоба?

Коксартроз – це один з найпоширеніших і найважчих видів остеоартрозу, артроз тазостегнового суглоба. Це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання з больовим синдромом і наростаючим обмеженням рухливості, яке стає причиною інвалідності. Серед осіб, у яких захворювання суглобів призвели до обмеження або втрати працездатності, 20-30% становлять пацієнти з коксартрозом. Артроз кульшового суглоба часто є наслідком його вродженої дисплазії, але можливі й інші причини, загальні для всіх видів остеоартрозу.

При коксартрозі поступово руйнується суглобовий хрящ, який вистилає вертлюжну западину, руйнування хряща головки стегнової кістки зазвичай починається пізніше та виражене меншою мірою. Дегенеративні зміни хряща призводять до зміни структури кісткової тканини, деформацій вертлюжної западини та головки стегнової кістки. Також артроз тазостегнового суглоба супроводжується дегенеративними змінами синовіальної оболонки, запальними процесами в м'язово-зв'язкових структурах. Прагнення пацієнта обмежити навантаження на хвору ногу призводять до змін ходи, перекосу таза, непропорційного розподілу навантаження на інші суглоби та хребет, атрофії м'язів ноги.

Причини коксартрозу

Коксартроз може бути первинним, ідіопатичним (такий діагноз ставиться, якщо причини артрозу тазостегнового суглоба не вдається встановити) або вторинним. Основні причини вторинного коксартрозу:

• дисплазія кульшового суглоба, вроджений вивих стегна;
• травми (перелом шийки стегна, кісток тазу, вивихи). Запустити процес руйнування хряща може його механічне пошкодження, спровокована травмою запальна реакція, порушення трофіки та живлення внаслідок тривалої іммобілізації;
• аутоімунні та інфекційні запальні захворювання, артрити кульшового суглоба;
• асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК), у дітей – хвороба Пертеса.

До додаткових факторів ризику відносяться:

• похилий вік, зниження здатності хрящової тканини до регенерації;
• надмірне навантаження на суглоб (важка фізична праця, заняття професійним спортом, зайва вага);
• генетична схильність (порушення синтезу колагену);
• ендокринні захворювання та порушення метаболізму;
• інші ортопедичні патології (плоскостопість, сколіоз);
• судинні захворювання, порушення кровообігу;
• гіподинамія.

Симптоми коксартрозу

Коксартроз може мати досить тривалий безсимптомний перебіг, симптоми артрозу тазостегнового суглоба наростають поступово:

• болі в стегні, сідниці, ділянці паху, які іноді поширюються по всьому стегну до коліна або віддають в нижні відділи хребта. Особливості больового синдрому при коксартрозі залежать від стадії захворювання;
• обмеження рухливості ноги в суглобі;
• періодична припухлість ураженого суглоба, добре помітна у людей худорлявої статури;
• хрускіт у суглобах при русі;
• на пізній стадії – компенсаторний перекіс таза, вкорочення ноги з ураженим суглобом, зміна ходи (при ходьбі сідниці випинаються назад, а корпус нахиляється вперед, при двосторонньому коксартроз хода «качина»).

Стадії коксартрозу

Існують класифікації стадій артрозу, засновані на рентгенологічних ознаках і вираженості клінічних проявів. Рентгенологічна картина на різних стадіях коксартрозу значною мірою залежить від його етіології (диспластичний, посттравматичний, внаслідок АНГСК, хвороби Пертеса). Досвідчений лікар знає, як визначити коксартроз, його стадію та причину за знімками. Клінічні прояви коксартрозу наростають з кожною стадією.

1. Коксартроз 1 ступеня – болі короткочасні, що виникають при навантаженнях і після тривалої нерухомості, зазвичай локалізовані в області суглоба. Обмеження рухів і зміни ходи відсутні.
2. Коксартроз 2 ступеня – болі стають більш тривалими та інтенсивними, можуть виникати в стані спокою, віддавати в стегно, пах. Іноді турбують болі в коліні, а в тазостегновому суглобі практично не відчуваються. Виникають труднощі при відведенні ноги в сторону, повороті стегна всередину, накульгування після тривалого навантаження на ноги.
3. Коксартроз 3 ступеня – постійні інтенсивні болі, в тому числі нічні, різко обмежений обсяг рухів у суглобі, виражені зміни ходи (хворий змушений користуватися тростиною), атрофія сідничних м'язів, стегна, гомілки, вкорочення кінцівки.

Іноді виділяють коксартроз 4 ступеня – повне руйнування суглоба та зрощення суглобових поверхонь (анкілоз).

Діагностика коксартрозу

Діагностика артрозу тазостегнового суглоба починається з консультації ортопеда-травматолога. Основні складові діагностики:

• опитування, в процесі якого лікар відзначає типові для захворювання коксартроз ознаки та скарги;
• огляд з пальпацією суглоба, оцінкою положення тіла та ходи, оцінкою м'язового тонусу, виконанням рухових проб. Також може виконуватися вимір довжини кінцівки, обхватів стегна та гомілки, при односторонньому коксартрозі порівнюються результати вимірювань здорової та ураженої ноги;
• МРТ або рентгенографія суглоба;
• аналізи для диференціальної діагностики з артритом, виявлення супутніх патологій.

Захворювання коксартроз може розвиватися в складі поліартрозу, генералізованого артрозу або поєднуватися з остеохондрозом. Якщо результати огляду дозволяють запідозрити ураження декількох суглобів, тазостегнових суглобів і хребта, призначаються додаткові дослідження.

Лікування коксартрозу

Лікування деформуючого артрозу тазостегнового суглоба може бути консервативним і оперативним (хірургічним). Складові консервативного лікування:

• сучасні методи ін'єкційної терапії, які застосовуються в клініці «Тайм+» у Києві – плазмотерапія, внутрішньосуглобові ін'єкції гіалуронової кислоти, колагену;
• медикаментозна терапія (переважно симптоматична);
• ЛФК – виконання комплексу вправ для зміцнення м'язів, профілактики їх атрофії, збереження рухливості суглоба. Важливий індивідуальний підхід до підбору таких вправ;
• лікувальний масаж;
• фізіотерапевтичні процедури.

Пацієнтам із супутніми метаболічними порушеннями, зайвою вагою показана дієтотерапія. Також лікар може рекомендувати використання тростини або милиць для зниження навантаження на хвору ногу.

На ранніх стадіях консервативне лікування артрозу тазостегнового суглоба дозволяє уповільнити його прогресування, але відновити функції суглоба можна тільки за допомогою ендопротезування. Вартість операції залежить від клініки, де вона виконується, типу ендопротеза.

Прогноз і профілактика коксартрозу

Коксартроз – неухильно прогресуюче захворювання, на сьогоднішній день не існує терапевтичних методів, які могли б зупинити його розвиток і тим більше відновити суглоб. Без операції коксартроз веде до значного зниження якості життя, у низки пацієнтів (переважно літніх) стає причиною інвалідизації. Операція ендопротезування тазостегнового суглоба в 95% забезпечує повне відновлення функції кінцівки. Ендопротез поступово зношується, для його заміни потрібна повторна операція. Обов'язкова умова успішного відновлення після ендопротезування – заняття ЛФК та інші реабілітаційні заходи. Пройти курс фізичної реабілітації можна в клініці «Тайм+».

Заходи первинної профілактики коксартрозу:

• дозована фізична активність. Як надмірні навантаження на суглоб, так і малорухливий спосіб життя відносяться до факторів ризику;
• раціональне збалансоване харчування, контроль ваги;
• недопущення травм ніг, тазостегнового суглоба;
• рання діагностика та повноцінне лікування захворювань, які можуть призвести до розвитку вторинного коксартрозу (артрити, ендокринні порушення), корекція постави, плоскостопості.

Список літератури

Wolfe F, Clauw DJ, Fitzcharles MA, et al: 2016 revisions to the 2010/2011 fibromyalgia diagnostic criteria. Semin Arthritis Rheum 46(3):319–329, 2016.
Macfarlane GJ, Kronisch C, Dean LE, et al: EULAR revised recommendations for the management of fibromyalgia. Ann Rheum Dis. 76(2):318-328, 2017.
Abraham G.E., Rechas J.D. Management of fibromialgia: rationale for the use of magnesium and malic acid. J Nutr Med. 1992; 3:49-59
Bling S.A., Susko T.M. Lifestyle and environmental interventions in fibromyalgia and related conditions. In: Fibromyalgia and other central pain syndromes. Wallace DJ., Claw DJ., eds. Lippincott Williams & Wilkins. 2005; 321-328.
Brosschot J.F., Aarsse H.R. Restricted emotional processing and somatic attribution in fibromyalgia. Int J Psychiatry Med. 2001;31(2):127-148.