Епілепсія: класифікація, діагностика та лікування

Епілепсія – одне з найпоширеніших неврологічних захворювань, хронічне захворювання головного мозку, пов'язане з періодичним виникненням аномальної надмірної активності мозкових нейронів (патологічних електричних імпульсів). Клінічно епілепсія, види якої описані нижче, проявляється повторюваними транзиторними (тимчасовими, минущими) нападами. Під час нападу можливе порушення рухових, чутливих, вегетативних, розумових і психічних функцій. Від чого з'являється епілепсія, як лікувати це захворювання і чи можна йому запобігти?

Види епілепсії

Існує класифікація епілепсії (захворювання) й епілептичних нападів (короткочасних стереотипних проявів). Залежно від того, коли та як з'являється епілепсія, вона класифікується як:

• ідіопатична (вроджена, первинна), проявляється в дитячому віці або пубертатному періоді;
• симптоматична (набута, вторинна), може виникнути в будь-якому віці, після захворювання або травми, які призвели до формування в мозку епілептичного вогнища;
• криптогенна, не відповідає критеріям ані вродженої, ні симптоматичної форми, часто призводить до розвитку психічних розладів, порушень розумової діяльності.

Епілептичні напади (пароксизми, напади) поділяються на парціальні, генералізовані та некласифіковані, всередині кожної групи є своя складна класифікація.

Парціальні напади епілепсії розвиваються при виникненні в головному мозку одного або декількох локальних вогнищ (епілептогенних зон), проявляються симптомами з боку окремих груп м'язів, органів почуттів, когнітивних функцій тощо, поділяються на:

• прості (без порушення свідомості), з руховими, вегетативними, соматосенсорними, психічними симптомами;
• складні (з порушенням свідомості), можуть мати різні варіанти перебігу та набори проявів;
• парціальні з вторинною генералізацією.

Генералізовані напади, при яких патологічна активність нейронів поширюється на весь головний мозок, можуть бути судомними та безсудомними, поділяються на:

• клоніко-тонічні;
• клонічні;
• тонічні;
• міоклонічні;
• атонічні;
• типові та атипові абсанси.

Якщо напад епілепсії не можна віднести до жодної з перерахованих вище категорій, його розглядають як некласифікований. До цієї ж категорії належать деякі неонатальні напади (ритмічні рухи очей, повторювані жувальні рухи).

За тривалістю, особливостям перебігу напади можуть бути:

• поодинокими;
• циклічними – серія нападів, які повторюються з певною періодичністю, в інтервалах між нападами пацієнт повертається до тями;
• тривалими – напад або серія нападів тривалістю понад 30 хвилин (епілептичний статус).

Епілептичний статус може виникнути як наслідок епілепсії (зазвичай при нерегулярному прийомі або різкій відміні препаратів), але приблизно в половині випадків розвиток захворювання починається відразу з тривалого нападу.

Напад епілепсії, причини якого вдається встановити, класифікується як провокований, якщо провокуючі фактори відсутні – як випадковий.

Епілепсія: причини та фактори ризику

Епілепсія – поліетіологічне захворювання, причини виникнення вогнища патологічної активності нейронів різноманітні:

• деякі генетичні захворювання;
• вроджені вади розвитку, гіпоксія та ішемія, внутрішньочерепний крововилив, метаболічні порушення в перинатальному, неонатальному періоді, вплив на плід алкоголю, психоактивних речовин;
• менінгіт, енцефаліт та інші інфекції ЦНС;
• черепно-мозкові травми, в тому числі родові;
• інтоксикації, ендогенні (при нирковій, печінковій недостатності, порушенні функції надниркових залоз тощо) й екзогенні (лікарська, алкогольна, наркотична, вуглекислим газом, токсичними речовинами);
• цереброваскулярні захворювання, гострі порушення мозкового кровообігу;
• об'ємні утворення головного мозку;
• нейродегенеративні захворювання.

Всі ці стани правильніше розглядати не як причини, а як фактори ризику. Вони сприяють формуванню пароксизмальної готовності (низького порогу збудливості нервових клітин) або епілептогенного вогнища, але не завжди призводять до розвитку епілепсії. Зазвичай необхідний додатковий пусковий фактор. У осіб з пароксизмальною готовністю в ролі такого фактора часто виступає гормонально-ендокринна перебудова в пубертатному періоді.

Ознаки епілепсії

У захворювання епілепсія симптоми досить різноманітні, залежать від різновиду, форми нападу.

Парціальний:

• з руховими порушеннями – мимовільні м'язові скорочення певної частини тіла, обличчя. Можливі дрібні рухи кистями, плямкання, нечленороздільні звуки, тики, мимовільні повороти голови, тулуба. Судома може поширюватися, наприклад, починатися з великого пальця руки, потім охоплювати зап'ястя, передпліччя;
• з вегетативними порушеннями – інтенсивне потовиділення, раптове серцебиття;
• з соматосенсорними порушеннями – локальне порушення чутливості в окремих частинах тіла, відчуття поколювання, хибні зорові, слухові відчуття (відчуття спалахів світла тощо);
• з психічними порушеннями – галюцинації, нав'язливі думки, відчуття дежавю, тимчасова втрата здатності говорити, розуміти мову, немотивоване почуття страху;
• при складному парціальному припадку можлива втрата зв'язку з дійсністю на пару хвилин – пацієнт не реагує на звернення, може чинити опір спробам допомоги, часто здійснює не адекватні ситуації автоматизовані рухи. Після закінчення нападу цей епізод випадає з пам'яті або сприймається як сон.

Генералізовані напади часто починаються з аури (перші ознаки епілепсії, які передують розвитку самого нападу). Найбільш поширена форма генералізованого нападу – тоніко-клонічна, напад проходить у кілька стадій:

• аура – можливі галюцинації, ілюзії, мимовільні рухи голови, автоматичні рухи, помутніння свідомості, відчуття клубка в горлі, тяжкості в грудях, дискомфорт в зоні живота, запаморочення, сонливість та інші індивідуальні прояви;
• падіння, під час якого через скорочення м'язів грудної клітки та спазм голосових зв'язок хворий видає своєрідний звук, схожий на крик;
• тонічна фаза (триває 15-20 секунд) – тіло вигинається дугою, кінцівки витягнуті, голова закинута або повернута в сторону. Шийні вени набухають, щелепи судорожно стискаються, пацієнт може прикусити язик, дихання затримується, колір обличчя поступово змінюється з блідого на синюшний;
• клонічна фаза (триває 2-3 хвилини) – судомні посмикування всіх м'язів з поступовим зменшенням частоти судом, гучне хрипке дихання;
• повне розслаблення м'язів (можливе мимовільне сечовипускання, дефекація), розширення зіниць, відсутність сухожильних рефлексів, реакції на подразники, реакції зіниць на світло.

Симптоми інших форм генералізованого нападу епілепсії:

• клонічний – повторювані посмикування м'язів;
• тонічний – їх нападоподібне напруження;
• міоклонічний – короткочасні неритмічні посмикування симетричних груп м'язів;
• атонічний – втрата свідомості, різке зниження тонусу м'язів до повної атонії;

Типовий абсанс (часто відзначаються у дітей) – безсудомна форма епілепсії, «випадання» з реальності. Людина на короткий проміжок часу (до 30 секунд) припиняє поточну діяльність, завмирає, не реагує на звернення, потім повертається до перерваного заняття, не пам'ятає про напад;

атипові (складні) абсанси – поєднання виключення свідомості зі зміною м'язового тонусу та мимовільною руховою активністю. Можливий тонічний, атонічний, міоклонічний, автоматичний тип.

Як діагностується епілепсія

Для діагностики епілепсії проводяться:

• опитування пацієнта (при епілепсії у дитини – батьків) для отримання детального опису нападів;
• збір анамнезу (наявність спадкової схильності, історія вагітності та пологів, перенесені/поточні захворювання, черепно-мозкові травми, прийом медикаментів, тривалість захворювання, обставини виникнення першого нападу);
• фізикальний огляд;
• електроенцефалографія (основний метод діагностики), за показаннями – ЕЕГ-моніторинг, комп'ютерне картування ЕЕГ;
• МРТ головного мозку – дозволяє виявити деякі причини епілепсії (об'ємні утворення головного мозку, осередок склеротичних змін), іноді – встановити точну локалізацію вогнища аномальної електричної активності;
• низка лабораторних аналізів для уточнення причини епілепсії (генетичних захворювань, інтоксикацій тощо);
• психологічне тестування, яке дозволяє виявити можливі наслідки епілепсії – порушення когнітивних функцій, емоційної сфери.

Багато досліджень, які включає в себе первинна діагностика епілепсії, повинні регулярно повторюватися в складі динамічного спостереження. Так, загальний аналіз крові виконується в складі діагностики та моніторингу для оцінки впливу медикаментозної терапії на стан організму в цілому, виявлення можливих побічних ефектів.

Методи лікування епілепсії

При захворюванні епілепсія лікування може бути консервативним або хірургічним. Основні складові консервативної терапії:

• монотерапія антиконвульсантами;
• медикаментозна терапія або профілактика супутніх психічних розладів.

В обох випадках важливий індивідуальний підхід до підбору препаратів і розробки схеми прийому.

Хірургічне лікування епілепсії може бути спрямоване на:

• усунення причини епілептичного синдрому (пухлин, крововиливів);
• видалення або ізоляцію епілептогенного вогнища, якщо захворювання не піддається медикаментозній терапії.

При нападі, що виник вперше, а також при епілептичному статусі показана госпіталізація в стаціонар. Вартість лікування досить висока, оскільки приймати препарати необхідно протягом декількох років, часто довічно.

 

Переваги лікування епілепсії в клініці Тайм+

«Тайм+» – сучасна вузькопрофільна клініка неврології та нейроортопедії в Києві:

• діагностику та лікування епілепсії здійснюють фахівці-неврологи експертного рівня;
• пацієнти також регулярно проходять обстеження у клінічного психолога для оцінки психічного стану, за показаннями можуть пройти лікування, призначене психіатром;
• лікар регулярно контролює, як лікується епілепсія, вносить необхідні корективи до схеми терапії. Персональний менеджер здійснює постійний зворотний зв'язок з пацієнтом;
• застосовуються сучасні методи лікування, які дозволяють підтримувати високу якість життя.

Профілактика епілепсії

Заходи профілактики спадково обумовленої епілепсії не розроблені. До заходів профілактики вродженої та набутої епілепсії, яка не є генетично детермінованою, відносяться:

• профілактика внутрішньоутробних інфекцій, гіпоксії, ішемії, інших негативних впливів на плід;
• профілактика та своєчасне лікування нейротоксичних інфекцій, захворювань, що супроводжуються тяжкими метаболічними порушеннями;
• здоровий спосіб життя, відмова від вживання алкоголю та інших психоактивних речовин, недопущення безконтрольного прийому медикаментозних препаратів;
• дотримання запобіжних заходів при роботі з токсичними речовинами (ртуть, бензол);
• використання засобів індивідуального захисту для зниження ризику черепно-мозкових травм.

Список літератури

Fisher R. S. et al. Instruction manual for the ILAE 2017 operational classification of seizure types // Epilepsia. – 2017. – Т. 58. – №. 4. – С. 531-542.
Tedrus G.M., Fonseca L.C., Carvalho R.M. Epilepsy and quality of life: socio-demographic and clinical aspects, and psychiatric co-morbidity // Arq. Neuropsiquiatr. 2013. Vol. 71. № 6. P. 385–391
Gastaut H. Clinical and electroencephalographic classification of epileptic seizures // Epilepsia. — 1970. — V. 11(1). — P. 102-113.
Operational classification of seizure types by the International League Against Epilepsy: Position Paper of the ILAE Commission for Classification and Terminology / R.S. Fisher, J.H. Cross, J.A. French et al. // Epilepsia. — 2017. — V. 58(4). — P. 522-530.
Instruction manual for the ILAE 2017 operational classifi[1]cation of seizure types / R.S. Fisher, J. Cross, C. D’Souza et al. // Epilepsia. — 2017. — V. 58(4). — P. 531-542.