Лікування запаморочення в Києві

У побуті запамороченням прийнято називати стан, коли орієнтація в просторі утруднена, оскільки створюється ілюзорне відчуття, ніби навколишнє оточення обертається, земля спливає з-під ніг або тіло пасивно рухається. Медики відносять до запаморочень різноманітні стани, при яких порушується отримання інформації від органів чуття, рецепторів вестибулярного апарату й/або обробка такої інформації. Запаморочення – це не самостійне захворювання, а поширений симптом різних вестибулярних порушень, неврологічних і серцево-судинних патологій, психічних розладів.

Як відчувається запаморочення

Різні види запаморочення, причини та лікування яких детально викладені нижче, можуть проявлятися такими симптомами:

• відчуття, ніби тіло мимоволі рухається в просторі (пропріоцептивне запаморочення);
• відчуття похитування на хвилях, провалів і злетів, відсутності стійкої опори під ногами (тактильне запаморочення);
• ілюзія переміщення предметів, які насправді нерухомі (зорове запаморочення);
• порушення рівноваги, складність підтримки певної пози, хиткість в положенні стоячи та при ходьбі (людину «заносить», «кидає»).

Перші 3 симптоми типові для системних запаморочень, останній – для несистемних. Запаморочення часто супроводжуються вегетативними та іншими розладами. Можливі супутні прояви:

• нудота, іноді блювота;
• різка блідість, порушення концентрації уваги, відчуття наближення втрати свідомості;
• порушення слуху, шум у вухах;
• головний біль, одностороння слабкість м'язів, оніміння обличчя, кінцівок, двоїння в очах;
• неконтрольовані швидкі ритмічні рухи очних яблук (ністагм);
• відчуття легкості, порожнечі, туману в голові.

Причини частих запаморочень

Епізодичні запаморочення можуть пояснюватися фізіологічними причинами, природною реакцією вестибулярного апарату на надмірне подразнення (різка зміна положення тіла, прискорення, спостереження за предметами, що швидко рухаються). Також запаморочення може бути результатом незадовільного харчування, нікотинової або алкогольної інтоксикації, реакцією на стрес, побічним ефектом від прийому деяких медикаментів, часто розвивається при вагітності.

Часті запаморочення, хронічні запаморочення тривалістю більше місяця є ознакою різних патологій. Можливі причини запаморочення:

• ураження вестибулярного апарату, зокрема, захворювання та травми внутрішнього вуха (лабіринту), запалення вестибулярного нерва (нейроніт);
• порушення мозкового кровообігу при хронічній ішемії головного мозку, церебральному атеросклерозі;
• порушення кровопостачання головного мозку при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях шийного відділу хребта;
• об'ємні внутрішньочерепні новоутворення;
• ураження мозочка;
• серцево-судинні захворювання, порушення серцевого ритму, високий або низький артеріальний тиск;
• нейродегенеративні неврологічні захворювання;
• психічні розлади – депресії, істерія, неврастенія, іпохондричний синдром. Запаморочення – поширений компонент панічних атак.

Типи запаморочень

Залежно від природи виникнення й особливостей клінічної картини виділяють 2 великі групи запаморочень:

• системні (вестибулярні), поділяються на пропріоцептивні, тактильні (дотикові) та зорові;
• несистемні, виникають через те, що на якійсь ділянці порушується узгодженість функціонування вестибулярної, пропріоцептивної та зорової сенсорних систем.

Системні запаморочення: причини та особливості симптоматики

Системні запаморочення пов'язані з ураженням вестибулярної системи, переважно периферичного, рідше центрального відділу вестибулярного аналізатора. Відрізняються гострими, інтенсивними проявами. Системні запаморочення, викликані різними причинами, мають деякі особливості:

• ДППЗ (доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення) – найпоширеніший різновид системних запаморочень, наслідок подразнення рецепторів вестибулярного аналізатора отолітами, кристалами, які в нормі покривають поверхню внутрішнього вуха. Для ДППГ характерні короткочасні, але інтенсивні запаморочення та нудота, можливе запаморочення лежачи при різкому повороті голови, порушення слуху відсутні;
• хвороба Меньєра (підвищення тиску всередині лабіринту через надмірне скупчення рідини). Запаморочення супроводжується порушеннями слуху;
• вестибулярний нейроніт (запалення вестибулярного нерва, зазвичай інфекційної природи) – напади запаморочень тривають годинами, іноді цілодобово, супроводжуються вегетативними порушеннями;
• черепно-мозкові травми. Посттравматичне запаморочення може виникати відразу ж або через 4-5 діб;
• токсичне ураження вестибулярного апарату при прийомі аміногліказидів – прогресуюче запаморочення з вираженими порушеннями координації рухів;
• скронева епілепсія – повторювані запаморочення з вегетативними розладами, можливі розлади сприйняття.

Несистемні запаморочення

Несистемні запаморочення можуть бути пов'язані з ураженням центрального відділу вестибулярного аналізатора та іншими причинами. Поширені підтипи несистемних запаморочень:

• переднепритомні стани, зазвичай пов'язані з серцево-судинними патологіями, порушеннями кровообігу. Запаморочення поєднується з шумом у вухах, потемнінням в очах, слабкістю;
• персистуюче постурально-перцептивне запаморочення (ПППЗ) – хронічне запаморочення протягом 3 і більше місяців з відчуттями похитування, хиткості, туману в голові. Психогенний розлад, який може розвинутися у людей з істинними запамороченнями в анамнезі після усунення їх причини;
• порушення рівноваги.

Діагностика та пошук причин запаморочення

При запамороченні лікування спрямоване як на полегшення проявів, так і на корекцію основної патології, яка провокує цей стан. Тому вкрай важливо провести диференціальну діагностику, встановити точну причину запаморочення. Також лікарю необхідно переконатися, що пацієнт дійсно страждає на запаморочення, оскільки люди часто називають запамороченням інші стани.

Складові діагностики:

• опитування. Лікар просить максимально точно, повно описати симптоми запаморочення, основні та супутні прояви (нудота, головний біль, шум у вухах, двоїння в очах), уточнити, як часто за яких обставин виникають запаморочення, чи є типові провокуючі фактори, як довго триває напад;
• вивчення анамнезу, інформації щодо перенесених раніше захворювань, інтоксикацій, травм, наявних хронічних захворювань, прийому ліків;
• загальний фізикальний та неврологічний огляд – оцінка ходи, ністагму, координаційні, позиційні проби, перевірка низки рефлексів (вестибулоокулярного, постуральних), ортостатична проба з вимірюванням артеріального тиску в різних положеннях;
• додаткові інструментальні дослідження, які невролог призначає з урахуванням особливостей клінічної картини. Можуть застосовуватися МРТ головного мозку, УЗД судин шиї та голови, аудіометрія, ЕКГ та інші кардіологічні обстеження;
• за показаннями – консультація отоларинголога, кардіолога, клінічного психолога та інших вузьких фахівців, в залежності від найбільш ймовірної причини запаморочення.

Лікування запаморочення в клініці Тайм+

Пацієнтам з гострим системним запамороченням показана екстрена госпіталізація для купірування нападу. У клініці Тайм+ проводиться реабілітація пацієнтів після таких нападів, а також лікування хронічних запаморочень з помірно вираженими проявами. План комплексного лікування розробляється в індивідуальному порядку з урахуванням типу запаморочення, його природи.

Основні складові лікування запаморочень:

• вестибулярна гімнастика (певні рухи очей, голови, тренування ходи) для відновлення (компенсації) порушеної функції вестибулярного апарату;
• при ДППГ – гімнастика в поєднанні зі спеціальними лікувальними маневрами, які підбираються з урахуванням локалізації отолітів. Маневри – це зміна положень тіла, голови в певній послідовності, завдяки чому отоліти, що змістилися, повертаються на місце;
• симптоматична медикаментозна терапія запаморочень, за показаннями – медикаментозна терапія основної патології (призначається фахівцем відповідного профілю);
• у низці випадків показана дієтотерапія (безсольова дієта при хворобі Меньєра, раціональне харчування для контролю серцево-судинних факторів ризику);
• при психогенних запамороченнях проводиться психотерапія, яка при важких психічних розладах може поєднуватися з медикаментозною;
• при синдромі хребетної артерії із запамороченнями крім медикаментозної терапії показаний масаж шийного відділу хребта з елементами мануальної терапії, за відсутності гострих проявів – ЛФК;
• при об'ємних внутрішньочерепних новоутвореннях зазвичай необхідне хірургічне втручання. Така операція може бути проведена в клініках-партнерах Тайм+;
• при нейродегенеративних захворюваннях проводиться комплексна терапія, спрямована на уповільнення їх розвитку.

Список літератури

1. Антоненко Л. М., Бестужева Н. В., Парфёнов В. А. Диагностика и лечение головокружения в амулаторной практике // Неврология, нейропсихиатрия и психосоматика. — 2015. — № 1. — С.55-60.
2. Dieterich M., Staab J. P., Brandt T. Functional (psychogenic) dizziness // Handb. Clin. Neurol. — 2016. — Vol. 139. — P. 447-468.
3. Higstein S. M., Holstein G. R. The anatomy of the vestibular nuclei // Prog. Brain. Res. — 2005. — Vol.151. — P. 157-203.
4. Головокружение и пространственная дезориентация / David M. Kaylie // Справочники MSD. — 2019.
5. Diagnosis and Treatment of Vertigo and Dizziness / Michael Strupp, Thomas Brandt // Dtsch Arztebl Int. — 2008; 105(10): 173-180.