Лікування сакроілеїту в Києві

Сакроілеїт це різновид артриту, запалення крижово-клубового суглоба (тугий малорухливий суглоб, утворений крижовою кісткою біля основи хребта та парною клубовою кісткою таза). У 15-30% пацієнтів з хронічними болями в нижній частині спини причиною є сакроілеїт. Хто лікує це захворювання, з яких причин воно розвивається, як може проявлятися, читайте далі.

Види сакроілеїту

Сакроілеїт, симптоми та лікування якого детально описані нижче, класифікується за різними критеріями:

• розрізняють первинний сакроілеїт – самостійне захворювання, та вторинний – запалення крижово-клубового суглоба при інших захворюваннях;
• за етіологією та характером запалення сакроілеїт може бути інфекційним (неспецифічний та специфічний), неінфекційним (зазвичай пов'язаний з дегенеративно-дистрофічними процесами) та асептичним (аутоімунний, інфекційно-алергічний);
• сакроілеїт може мати перебіг у формі синовіту (запалення суглобової оболонки), остеоартриту (ураження суглобових поверхонь) і панартриту (втягнені всі суглобові структури);
• за симетричністю запального процесу – односторонній та двосторонній;
• за характером перебігу – гострий та хронічний сакроілеїт.

Основні причини сакроілеїту

У кожної етіопатогенетичного різновиду сакроілеїту причини свої:

• асептичний сакроілеїт зазвичай вторинний, запалення крижово-клубового суглоба може розвиватися при різних ревматичних захворюваннях – анкілозуючому спондилоартриті, ревматоїдному артриті, псоріатичному спондиліті, хворобі Рейтера, а також при деяких запальних захворюваннях кишечника;
• неінфекційний сакроілеїт провокують травми, повторювані перевантаження (в тому числі при вагітності, ожирінні), метаболічні розлади, вади розвитку крижів і кісток тазу, порушення постави, які призводять до дегенеративно-дистрофічних процесів (артрозних змін) у суглобі. Інша можлива причина – запалення крижово-клубової зв'язки;
• гнійний (неспецифічний) інфекційний сакроілеїт може розвиватися при відкритих інфікованих травмах суглоба, внаслідок занесення гнійної інфекції з іншого вогнища з кровотоком, лімфотоком, при остеомієліті. Також причиною може бути недотримання правил антисептики при виконанні інвазивних медичних маніпуляцій, операцій;
• специфічний інфекційний сакроілеїт – вторинна патологія, розвивається при системних інфекціях (сифіліс, бруцельоз, туберкульоз).

Стадії захворювання

У розвитку сакроілеїту стадії виділяють відповідно до даних МРТ або рентгена, при цьому не береться до уваги, наскільки виражені клінічні ознаки сакроілеїту.

1. 0 ступінь – зміни кістково-хрящових структур відсутні, можливе запалення навколосуглобових м'яких тканин, синовіальної оболонки.
2. Сакроілеїт 1 ступеня – суглобова щілина незначно звужена, підхрящовий шар кістки виглядає змазаним.
3. Сакроілеїт 2 ступеня – ширина суглобової щілини нормальна, на суглобових поверхнях є невеликі вогнища ерозій або заміщення нормальної тканини сполучною (субхондральний склероз);
4. Сакроілеїт 3 ступеня – виражені помірні або значні зміни, ерозії, субхондральний склероз, зміна ширини суглобової щілини (зазвичай звуження, рідше розширення), часткове зрощення суглобових поверхонь (анкілоз);
5. Сакроілеїт 4 стадії – повний анкілоз.

Ознаки запалення крижів

При сакроілеїті симптоми значною мірою залежать від характеру запалення (гнійне, асептичне тощо). Основним симптомом є біль у крижово-клубовому суглобі, в нижній частині спини, а також скутість рухів:

• гнійний сакроілеїт відрізняється гострим перебігом з інтенсивним, зазвичай одностороннім болем внизу спини та живота. Можливе підвищення температури, озноб і розвиток загальної інтоксикації (нудота, блідість, слабкість, сплутаність свідомості);
• при туберкульозному сакроілеїті виникає одно – або двосторонній біль в області таза та по ходу сідничного нерва, відчувається скутість. Можливе підвищення температури у вечірній час до 37-38°С. Часто в області стегна формуються абсцеси;
• вторинний сакроілеїт при бруцельозі проявляється болями, які посилюються при рухах, згинанні-розгинанні хребта. При піднятті витягнутої ноги виникає або посилюється біль у задній поверхні стегна. Рухи скуті;
• сакроілеїт при сифілісі проявляється нерізкими, переважно нічними болями;
• при асептичному сакроілеїті симптоми слабко виражені, біль легкий або помірний, посилюється в стані спокою, рух приносить полегшення. Зазвичай відзначається короткочасна ранкова скутість;
• для неінфекційного сакроілеїту характерне виникнення нападоподібних болів після динамічного або статичного навантаження (руху, нахилів або тривалого перебування в одній позі). Біль може виникати й спонтанно. Зміни суглоба та прагнення зменшити больові відчуття при ходьбі часто призводять до формування специфічної «качиної» ходи.

Діагностика сакроілеїту

При сакроілеїті діагностика складається з опитування, огляду лікаря та проведення додаткових досліджень:

• в ході опитування лікар уточнює скарги, збирає особистий та сімейний анамнез (перенесені інфекції, запальні захворювання, травми, контакт з інфекційними хворими, наявність аутоімунних, ревматичних патологій у пацієнта/близьких родичів, спосіб життя, характер роботи тощо);
• в ході огляду лікар оцінює стан м'яких тканин (набряклість, інфільтрація), особливості постави та ходи, проводить пальпацію для оцінки ступеня болючості, локалізації болю, тонусу м'язів, низку провокативних тестів для виявлення специфічних проявів больового синдрому;
• з методів інструментальної діагностики найбільш інформативним є МРТ, це дослідження дозволяє оцінити стан усіх суглобових структур і м'яких тканин навколо нього. Іноді призначається рентген;
• для підтвердження аутоімунного характеру запалення або уточнення збудника інфекції, що важливо для вибору адекватної схеми лікування, проводяться лабораторні аналізи.

Лікування сакроілеїту в клініці Тайм+

Лікування сакроілеїту може проводитися консервативними та хірургічними методами. План лікування розробляється з урахуванням причини, ступеня тяжкості захворювання, наявності-відсутності ускладнень:

• для симптоматичної терапії застосовують НПЗЗ, зазвичай у поєднанні з міорелаксантами;
• при такому, що супроводжується вираженим больовим синдромом сакроілеїті – блокада області крижово-клубового суглоба анестетиками, кортикостероїдами;
• при ревматичних захворюваннях, які призводять до вторинного аутоімунного сакроілеїту, може проводитися базисна терапія протиревматичними препаратами, у важких випадках призначаються інгібітори фактора некрозу пухлини. Поєднуються методи медикаментозної та немедикаментозної терапії (ЛФК, фізіотерапія);
• при інфекційних сакроілеїтах обов'язкова антибіотикотерапія, спрямована на знищення збудника, а також специфічна терапія (при специфічних інфекціях) і дезінтоксикаційна (при неспецифічних). Паралельно можуть призначатися препарати для мінімізації побічних ефектів антибіотикотерапії;
• при неінфекційних сакроілеїтах симптоматична медикаментозна терапія доповнюється фізіотерапевтичними процедурами, може застосовуватися масаж, ЛФК.

Хто лікує сакролеїт, залежить від його природи, лікуванням аутоімунного сакроілеїту займається ревматолог, неінфекційного – ортопед. Специфічні інфекційні сакроілеїти лікують у спеціалізованих медичних установах, лікування може проводити фтизіатр, венеролог або інфекціоніст широкого профілю. Гнійні лікують у відділенні гнійної хірургії.

У клініці Тайм+ проводиться комплексна терапія асептичних (аутоімунних) і неінфекційних сакроілеїтів, а також реабілітація пацієнтів, які пройшли консервативне або хірургічне лікування сакроілеїту інфекційної природи (при важких формах туберкульозного та гнійного запалення виконується резекція суглоба). У клініці:

• використовуються ефективні методи лікування, зокрема, методи ін'єкційної терапії;
• призначаються сучасні медикаментозні препарати, перелік яких підбирають для кожного пацієнта в індивідуальному порядку;
• розробляється план фізичної реабілітації для відновлення функцій суглоба, подолання скутості рухів, поліпшення якості життя пацієнтів з хронічним вторинним сакроілеїтом при захворюваннях, повністю вилікувати які неможливо;
• лікарі надають пацієнтам з сакроілеїтом рекомендації щодо режиму рухової активності, профілактики ускладнень.

Список літератури:

1. Слободин Т. М. Національна медична академія післядипломної освіти м. П.Л. Шупика, Київ, Україна. Сакроілеїти. Діагностичні капкани.// Міжнародний неврологічний журнал —2016 — № 7(85),
2. Abayev Yu. Sacroiliitis in children // Adv. Clin. Exp. Med. —2003.—Vol. 12.—P. 179–180.
3. Coy J.T., Wolf C.R., Brower T.D. Pyogenic arthritis of the sacroiliac joint // J. Bone Joint Surg.—1976.—Vol. 58-A, № 6.—P. 845–849
4. Dreyfuss P., Michaelsen M., Pauza K. et al. The value of medical history and physical examination in diagnosis sacroiliac joint pain // Spine.—1996.—Vol. 21, № 22.—P. 2594–2602.