Фіброміалгія

Постановка діагнозу фіброміалгія, лікування в Києві цього захворювання входять до переліку послуг, які надає клініка неврології та нейроортопедії «Тайм+». З яких причин виникає та якими симптомами проявляється захворювання фіброміалгія, який лікар лікує це патологічний стан і який при ньому прогноз?

Що таке фіброміалгія?

Фіброміалгія це захворювання, яке супроводжується хронічним больовим синдромом, дифузними болями, які відчуваються в усьому тілі, підвищеною стомлюваністю, порушеннями сну, зниженням когнітивних функцій. Можливі також різноманітні супутні симптоми, соматичні та психоемоційні. Для підтвердження діагнозу фіброміалгія ознаки повинні проявлятися протягом 3 і більше місяців.

Поширеність фіброміалгії, за різними даними, від 0,5 до 12%, характерні для фіброміалгії симптоми в жінок реєструють приблизно в 7 разів частіше, ніж у чоловіків, основну групу ризику становлять жінки 35-55 років. Точні дані щодо поширеності фіброміалгії серед дітей та підлітків відсутні через складність розпізнавання цього захворювання.

Специфіка цього патологічного стану в тому, що фіброміалгія не є наслідком запального процесу в периферичних тканинах, біль не супроводжується припухлістю, набряком, почервонінням і місцевим підвищенням температури. При обстеженні пацієнта не вдається виявити органічну причину болю, відсутні зміни в тканинах, лабораторні маркери запалення. Досить часто фіброміалгія розвивається як супутнє захворювання в пацієнтів з ревматологічними патологіями та помилково розцінюється як їх загострення.

Фіброміалгія: причини та фактори ризику

Фіброміалгію довгий час відносили то до ревматологічних, то до психосоматичних захворювань, але наразі вчені дійшли висновку, що це розлад больової чутливості, неврологічна патологія. При фіброміалгії чутливі нейрони задніх рогів спинного мозку постійно знаходяться в стані гіперзбудження та реагують навіть на больові імпульси слабкої інтенсивності. Ймовірно, це порушення є генетично обумовленим. Точні причини фіброміалгії невідомі, але встановлені фактори ризику та тригери, які можуть спровокувати погіршення стану.

Спадкова схильність – основний фактор ризику, поширеність цього захворювання серед людей з фіброміалгією в сімейному анамнезі в 8 разів вище середнього показника в популяції. До додаткових провокуючих факторів відносяться больові імпульси, які надходять у ЦНС з периферії, а також порушення балансу та метаболізму нейромедіаторів. До розвитку фіброміалгії можуть призвести:

• ураження периферичних нервових стовбурів різної природи (травматичної, компресійної, запальної тощо);
• інфекційні захворювання;
• гормональний дисбаланс при ендокринних захворюваннях;
• затяжний стрес, розлади сну;
• фізичні травми.

Симптоми фіброміалгії

Основні симптоми фіброміалгії:

• тривалі генералізовані болі, які відчуваються в лівій та правій частині тіла, вище та нижче поясу, в зоні хребта. Біль зазвичай тупий, ниючий, може посилюватися після фізичного навантаження, в результаті напруження м'язів, змін погоди. Постійні позасуглобові болі можуть поєднуватися з суглобовими, що виникають періодично;
• підвищена стомлюваність, відчуття скутості та розбитості вранці, відчуття недосипання навіть після тривалого сну;
• когнітивні порушення – складності з концентрацією уваги, запам'ятовуванням інформації, відчуття «туману в голові».

Це найбільш типові для фіброміалгії симптоми, також у пацієнтів часто відзначаються:

• порушення сну (утруднене засинання, часті пробудження);
• тривожно-депресивні стани;
• розлади чутливості, відчуття печіння, поколювання, оніміння (переважно в кінцівках);
• головний біль;
• болі, дискомфортні відчуття в животі, розлади дефекації (синдром роздратованого кишечника);
• прискорене сечовипускання, болі, типові для циститу;
• підвищена чутливість до яскравого світла, гучних звуків, холоду, спеки, задухи.

Діагностика фіброміалгії

При підозрі на фіброміалгію діагностика здійснюється відповідно до діагностичних критеріїв, які вперше були розроблені в 1990 році, а оновлені редакції прийняті в 2016 і 2019. Складові діагностики:

• уточнення скарг, оцінка поширеності болю та тяжкості інших симптомів за допомогою спеціальних опитувальників;
• фізикальний огляд з пальпаторним дослідженням тригерних точок, оцінкою стану суглобів;
• неврологічний огляд з короткою оцінкою неврологічного статусу;
• лабораторні аналізи – загальноклінічний та біохімічний аналізи крові, аналіз на С-реактивний білок, гормони щитовидної залози та ТТГ, на деякі вірусні інфекції;
• при виявлених порушеннях суглобового, неврологічного статусу – додаткові лабораторні аналізи та інструментальні дослідження, консультації профільних фахівців для диференціальної діагностики.

Відповідно до діагностичних критеріїв 1990 року діагноз фіброміалгія ставився тільки у випадках, коли больовий синдром і інші симптоми не вдавалося пояснити наявністю ревматологічного, іншого неврологічного та інших захворювань (діагноз виключення). Відповідно до сучасних критеріїв наявність інших захворювань не виключає фіброміалгії як супутнього захворювання.

Лікування фіброміалгії

Якщо підтверджений діагноз фіброміалгія, лікування повинно бути комплексним, включати методи медикаментозної та немедикаментозної терапії. Складові лікування:

• навчання пацієнта принципів життя з фіброміалгією;
• ЛФК, кінезіотерапія та щоденна дозована фізична активність;
• когнітивно-поведінкова терапія та інші методи психотерапії, спрямовані на формування позитивного сприйняття дійсності, поліпшення настрою, зниження тривожності, підвищення стресостійкості;
• медикаментозна терапія, спрямована на полегшення больового синдрому, поліпшення якості сну, подолання депресії.

При фіброміалгії вкрай важливий індивідуальний підхід до лікування, при помірній вираженості больового синдрому та інших симптомів можна обмежитися методами психотерапії та немедикаментозної терапії, при більш тяжкому перебігу підбирається схема медикаментозної терапії. Також важлива точна діагностика, виявлення супутніх соматичних і психічних захворювань (ревматичні захворювання, порушення сну, синдром хронічної втоми, тривожно-депресивний розлад тощо), які посилюють симптоми фіброміалгії. Такі стани називаються коморбідними, вимагають складного узгодженого лікування за участю різних фахівців.

Прогноз при фіброміалгії

Фіброміалгія – хронічне захворювання, яке без адекватного лікування може призводити до зниження якості життя та працездатності аж до інвалідизації. Захворювання схильне до рецидивів і вимагає постійного підтримуючого лікування. Не менш важливий спосіб життя: дотримання режиму сну та неспання, чергування активності та відпочинку, створення сприятливих побутових умов, збалансоване харчування, різноманітна діяльність (робота, хобі, спілкування), опанування прийомів управління стресом. При проведенні повноцінного підтримуючого лікування фіброміалгії прогноз зазвичай сприятливий:

• вираженість больового синдрому знижується на 30-50%;
• нормалізується сон, психоемоційний стан;
• розумова та фізична працездатність підтримуються на достатньому рівні, щоб уникнути інвалідизації;
• поліпшується якість життя в цілому.

При наявності коморбідних захворювань прогноз менш сприятливий, а вартість лікування вище.

 

Список літератури

Wolfe F, Clauw DJ, Fitzcharles MA, et al: 2016 revisions to the 2010/2011 fibromyalgia diagnostic criteria. Semin Arthritis Rheum 46(3):319–329, 2016.
Macfarlane GJ, Kronisch C, Dean LE, et al: EULAR revised recommendations for the management of fibromyalgia. Ann Rheum Dis. 76(2):318-328, 2017.
Abraham G.E., Rechas J.D. Management of fibromialgia: rationale for the use of magnesium and malic acid. J Nutr Med. 1992; 3:49-59
Bling S.A., Susko T.M. Lifestyle and environmental interventions in fibromyalgia and related conditions. In: Fibromyalgia and other central pain syndromes. Wallace DJ., Claw DJ., eds. Lippincott Williams & Wilkins. 2005; 321-328.
Brosschot J.F., Aarsse H.R. Restricted emotional processing and somatic attribution in fibromyalgia. Int J Psychiatry Med. 2001;31(2):127-148.