м. Київ, вул. Дж. Маккейна, 26,
ст.м. Звіринецька
(ст.м. Дружби народів)
Пн - Пт: 8:00 - 21:00
Сб: 9:00 - 14:00
0 800 339 729 (дзвінки безкоштовні)

ЦІНИ

Консультація психолога
1500 ГРН
Кінезіотерапія
700 ГРН
Індивідуальне заняття з реабілітологом (ЛФК)
700 ГРН

Хвороба Паркінсона: лікування в Києві

Хвороба Паркінсона (тремтливий параліч) – поширене нейродегенеративне захворювання з ураженням екстрапірамідної моторної системи, яка управляє рухами, підтримує м'язовий тонус. Хвороба Паркінсона (або просто Паркінсон, як іноді кажуть пацієнти) є основною причиною паркінсонізму, неврологічного синдрому, який може виникати й з інших причин. Захворювання характеризується хронічним перебігом, повільним, але неухильним прогресуванням. Тому лікування при Паркінсоні допомагає тільки полегшити симптоми, підвищити якість життя, але зупинити розвиток хвороби неможливо.

Причини розвитку хвороби Паркінсона

Механізм розвитку хвороби Паркінсона пов'язаний з руйнуванням і загибеллю нейронів, які виробляють дофамін, нейромедіатор, необхідний для обміну імпульсами між екстрапірамідною системою головного мозку та периферичними руховими нейронами. В результаті регулювання рухової функції та м'язового тонусу, контроль положення тіла та рівноваги порушуються. До загибелі дофамін-продукуючих нейронів призводить накопичення в клітинах головного мозку одного з нейронних білків (альфа-синуклеїну) й утворення патологічних позаклітинних включень – тілець Леві. Точна причина цих процесів на сьогоднішній день не встановлена, імовірно, в розвитку хвороби Паркінсона відіграють роль такі фактори:

  • вікові морфологічні та нейрохімічні зміни головного мозку;
  • деякі генетичні мутації;
  • зовнішні фактори – токсини, отрутохімікати, солі важких металів;
  • окислювальні процеси, викликані активністю вільних радикалів.

У середньому медики реєструють 120-180 випадків хвороби Паркінсона на 100 тис. населення. В основному захворювання вражає пацієнтів старше 50 років, у чоловіків діагностується в 1,5 рази частіше, ніж у жінок. З віком поширеність захворювання збільшується, хоча в останні роки хвороба Паркінсона «помолодшала», її частіше стали діагностувати у людей молодше 40 років. Існує генетично обумовлена спадкова схильність до хвороби Паркінсона, у 15% пацієнтів це захворювання є сімейним. У значної кількості пацієнтів з ранньою маніфестацією хвороби Паркінсона виявлена певна генетична мутація. Але оскільки не всі пацієнти є носієм гена з цією мутацією, не можна однозначно стверджувати, що саме вона є причиною розвитку хвороби. Швидше, це фактор ризику.

Іноді серед причин захворювання згадують черепно-мозкові травми та пухлини мозку, порушення мозкового кровообігу. Але це стосується не хвороби Паркінсона (ідіопатичного паркінсонізму), а різних видів вторинного (симптоматичного) паркінсонізму.

Ознаки розвитку хвороби Паркінсона

При хворобі Паркінсона симптоми в основному пов'язані з порушеннями моторики. Виділяють 4 складових синдрому паркінсонізму.

  1. Тремор, зазвичай тремтіння кінцівок в стані спокою. Першим симптомом зазвичай стає тремор пальців однієї руки, потім він поширюється на іншу руку, ноги, в рідкісних випадках охоплює голову, повіки, язик, ще рідше – все тіло. Для хвороби Паркінсона характерне посилення тремору при хвилюванні та ослаблення, зникнення при виконанні довільних рухів;
  2. Акінезія – уповільнення темпу та скорочення обсягу рухів. Хворі пересуваються дрібними кроками, руки при цьому висять уздовж тулуба. Мімічні м'язи обличчя малорухливі, відповідна емоційному стану міміка з'являється із затримкою, мова тиха й уповільнена.
  3. М'язова ригідність – стійке підвищення м'язового тонусу. Це порушення призводить до того, що кінцівки після виконаного руху довго не повертаються в початкове положення, людина сутулиться, нахиляє голову, ноги та руки більшу частину часу напівзігнуті.
  4. Постуральна нестійкість. Людина насилу починає та не може вчасно припинити рух, в результаті чого її заносить, зміщується центр ваги, можливе падіння.

Крім порушень моторики захворювання може проявлятися:

  • розладами травлення та сечовипускання;
  • когнітивними порушеннями, погіршенням пам'яті, уваги;
  • депресивними та тривожними розладами;
  • порушеннями сну;
  • розладами нюху.

Можливі й інші нерухові симптоми, які можуть виникати ще до порушень моторики, що ускладнює діагностику Паркінсона на ранній стадії.

Хвороба Паркінсона: стадії та клінічні форми

Залежно від переважаючих проявів паркінсонізму розрізняють акінетико-ригідно-тремтливу (змішану), акінетико-ригідну та тремтливу клінічні форми хвороби Паркінсона. Залежно від набору та вираженості симптомів, ступеня порушення рухової функції виділяють 5 стадій (ступенів тяжкості) хвороби Паркінсона за шкалою Хен-Яра.

  1. Односторонні прояви акінезії, тремору, ригідності.
  2. Двостороння симптоматика без постуральної нестійкості.
  3. Приєднуються прояви постуральної нестійкості, але хворий може пересуватися самостійно та зберігає здатність до самообслуговування.
  4. Різке обмеження рухової активності.
  5. Повна втрата здатності до самостійного пересування, значне порушення жувальної, ковтальної функції.

Складові допомоги пацієнтам з хворобою Паркінсона

Оскільки при вторинному паркінсонізмі та хвороби Паркінсона лікування здійснюється за різними схемами, для вибору раціональної схеми терапії необхідне проведення диференціальної діагностики. Крім медикаментозної терапії пацієнтам потрібна комплексна реабілітація для поліпшення якості життя, компенсації порушених функцій. Пацієнти часто цікавляться, який лікар лікує Паркінсон. Діагностикою цього захворювання та розробкою схеми медикаментозної терапії займається лікар-невролог, хірургічне лікування здійснює нейрохірург, а комплексна терапія може проводитися за участю реабілітолога, логопеда, психотерапевта та інших фахівців.

Діагностика

Складові діагностики хвороби Паркінсона:

  • збір анамнезу, уточнення скарг;
  • оцінка рухової активності, психоемоційного стану, здатності до самообслуговування із застосуванням спеціальних опитувальників.
  • неврологічний огляд з виконанням низки тестів для оцінки координації рухів, ходьби та дрібної моторики, нейропсихологічного статусу;
  • проведення МРТ головного мозку, УЗД судин голови та шиї для виявлення змін, характерних для супутніх неврологічних розладів або захворювань, при яких виникає симптоматичний паркінсонізм;
  • проведення лабораторних аналізів з тією ж метою та для оцінки загального стану здоров'я.

Неврологічні огляди та опитування проводяться як на етапі первинної діагностики, так і в процесі проведення терапії для оцінки її ефективності та динаміки стану пацієнта.

Лікування

Схеми лікування хвороби Паркінсона розробляються з урахуванням віку пацієнта, стадії захворювання, супутніх порушень, а також можливих побічних ефектів різних медикаментозних препаратів. Застосовуються різні групи антипаркінсонічних препаратів, які тим чи іншим способом компенсують дефіцит дофаміну. Додатково можуть призначатися препарати для корекції супутніх симптомів, не пов'язаних з порушеннями рухової функції.

Якщо медикаментозне лікування Паркінсона недостатньо ефективне, лікар може рекомендувати нейрохірургічне втручання. Існує кілька методів хірургічного лікування хвороби Паркінсона, найпоширеніший на сьогоднішній день – імплантація тонких електродів для нейростимуляції глибинних мозкових структур.

Крім того, вивчаються експериментальні методи терапії хвороби Паркінсона – лікування стовбуровими клітинами, генна терапія, вакцинація, розробляються нові препарати, які проходять стадію клінічних випробувань.

Реабілітація

Для максимального збереження рухових функцій, уповільнення прогресування захворювання однієї медикаментозної терапії недостатньо, необхідна комплексна фізична, психологічна, соціальна реабілітація. Її складові:

  • дозована фізична, рухова активність, заняття ЛФК, кінезіотерапією, танцями;
  • заняття з логопедом-афазіологом для попередження/корекції порушень голосу, мовлення. Виконання логопедичних вправ можна доповнювати співом;
  • масаж і фізіотерапевтичні процедури для нормалізації тонусу м'язів;
  • психотерапія, корекція депресивних і тривожних розладів, профілактика стресів, формування позитивного емоційного настрою, який важливий для успішного лікування;
  • ерготерапія, навчання виконанню звичних повсякденних дій з урахуванням моторних порушень, підбір знарядь праці, допоміжних пристосувань, зручних для пацієнтів.

Ефективне лікування хвороби Паркінсона в клініці Тайм+

У клініці неврології та нейроортопедії проводиться діагностика та медикаментозна терапія хвороби Паркінсона та інших видів паркінсонізму, а також комплексна реабілітація пацієнтів:

  • ефективність лікування та прогноз при хворобі Паркінсона значною мірою залежить від ранньої діагностики. Висококваліфіковані неврологи клініки Тайм+ при постановці діагнозу керуються міжнародними діагностичними критеріями, а також спираються на власний досвід;
  • здійснюється лікування хвороби Паркінсона, засноване на принципах доказової медицини, без застосування методів з сумнівною ефективністю;
  • розробляються індивідуальні схеми медикаментозної терапії для корекції моторних і немоторних порушень, з урахуванням сполучуваності та взаємодії препаратів;
  • проводиться регулярний моніторинг пацієнтів, неврологічні огляди та опитування для оцінки та підвищення ефективності терапії;
  • проводяться індивідуальні заняття ЛФК, кінезітерапією з реабілітологом для уповільнення прогресування рухових порушень і формування компенсаторних навичок;
  • психотерапевт займається корекцією супутніх психоемоційних порушень і соціально-психологічною реабілітацією пацієнтів.

Рання діагностика, раціональна медикаментозна терапія в поєднанні з комплексною фізичною та соціально-психологічною реабілітацією дозволяють уповільнити прогресування захворювання, поліпшити якість життя пацієнтів.

Список літератури

  1. Jagadeesan AJ, Murugesan R, Vimala Devi S, et al.Current trends in etiology, prognosis and therapeutic aspects of Parkinson's disease: a review. Acta Biomed. 2017 Oct 23
  2. Jankovic J. Parkinson's disease: Clinical features and diagnosis. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 2008
  3. Fahn S. The medical treatment of Parkinson disease from James Parkinson to George Cotzias. Mov Disord. 2015
  4. Wirdefeldt K, Odin P, Nyholm D. Levodopa-Carbidopa Intestinal Gel in Patients with Parkinson's Disease: A Systematic Review. CNS Drugs. 2016 May ;
  5. Mak MK, Wong-Yu IS, Shen X, Chung CL. Long-term effects of exercise and physical therapy in people with Parkinson disease. Nat Rev Neurol. 2017 Nov
 
Поширені питання
Що не можна робити при хворобі Паркінсона?

Не можна скорочувати кількість споживаної рідини (необхідно випивати 2 літри води на день), переходити на безсольову дієту, переїдати, перенапружуватися, перегріватися, різко змінювати положення тіла, нервувати. Також не можна самовільно припиняти прийом призначених лікарем препаратів і приймати будь-які препарати без узгодження з ним.

Чи можна уповільнити розвиток хвороби Паркінсона?

Так, можна, особливо якщо терапія розпочата на ранній стадії. Прогноз значною мірою залежить від віку пацієнта, вираженості проявів, індивідуальної чутливості до препаратів.

Які органи вражає хвороба Паркінсона?

При хворобі Паркінсона відбувається ураження структур екстрапірамідної системи головного мозку. В першу чергу страждають м'язи, але можливий також негативний вплив на шлунково-кишковий тракт, серце, очі, інші органи.

Чи можна повністю вилікувати наслідки хвороби Паркінсона?

Ні, на сьогоднішній день хвороба Паркінсона є невиліковним захворюванням, можна тільки тимчасово послабити вираженість проявів, уповільнити прогресування.

Наші лікарі
likar
Здорик
Федір Олексійович
професор, доктор медичних наук
  • Спеціальність: психіатр
  • Направлення: Психіатрія
  • Стаж: н/д р.
likar
Левченко
Оксана Миколаївна
лікар функціональної діагностики
  • Спеціальність: лікар ФД
  • Направлення: Неврологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Пелепейченко
Олексій Юрійович
головний лікар клініки, невролог, вертебролог
  • Спеціальність: Невролог, Вертебролог
  • Направлення: Неврологія , Вертебрологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Самохін
Анатолій Вікторович
ортопед-травматолог, доктор медичних наук, професор
  • Спеціальність: Ортопед-травматолог
  • Направлення: Ортопедія-травмотологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Калюжний
Геннадій Вікторович
ортопед-травматолог
  • Спеціальність: ортопед-травматолог
  • Направлення: Ортопедія-травмотологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Разумова
Єлизавета Олегівна
  • Спеціальність: Невролог
  • Направлення: Неврологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Мінакова
Марія Вадимівна
ортопед-травматолог
  • Спеціальність: ортопед-травматолог
  • Направлення: Ортопедія-травмотологія
  • Стаж: н/д р.
likar
ФОРТУШНОВА
МАРИНА ЮРІЇВНА
психолог, сексолог
  • Спеціальність: психологія, сексологія
  • Направлення: Психологія
  • Стаж: н/д р.
likar
Кострикіна
Вікторія Валентинівна
ревматолог
  • Спеціальність: ревматолог
  • Направлення: Ревматологія
  • Стаж: н/д р.
form
Записатися на прийом