Лікування тремору

Тремор (тремтливий гіперкінез) – швидкі ритмічні коливання різних частин тіла (кінцівок, голови), які виникають через повторювані мимовільні скорочення-розслаблення мускулатури. Це рухове порушення частіше розвивається в похилому віці, але молоді люди та діти також схильні до тремору, деякі види тремору типові для новонароджених. Найбільш поширений тремор рук, який значно знижує якість життя, ускладнює виконання повсякденних побутових операцій, трудову діяльність, заподіює психологічний дискомфорт.

Види тремору

Тремор класифікується за різними критеріями.

За етіологією та патогенезом:

• фізіологічний – виникає у в цілому здорових людей, зникає після усунення провокуючого фактора;
• патологічний, пов'язаний з неврологічними, ендокринними порушеннями, психічними розладами, інтоксикаціями та іншими патологічними станами організму;
• первинний (есенціальний), самостійна патологія, зазвичай ізольований;
• вторинний (мозочковий, паркінсонічний та інші), прояв іншої патології, зазвичай комбінований, поєднується з іншими симптомами.

За клініко-морфологічними особливостями:

• низькочастотний (тремтіння з частотою до 4 Гц), середньочастотний (4-8 Гц) і швидкий, високочастотний (8-12 Гц);
• низькоамплітудний (тонкий, дрібнорозмашистий) та високоамплітудний (грубий, великорозмашистий);
• переривчастий (переміжний) та постійний.

За умовами розвитку – тремор спокою та дії. Тремор дії підрозділяється на:

• статичний (постуральний), зазвичай виникає при утриманні кінцівки на вазі у фіксованому положенні, може бути фізіологічним і патологічним;
• інтенційний, або тремор наміри – виникає в процесі виконання цілеспрямованих рухів, відрізняється високою амплітудою та низькою частотою, посилюється, коли мета майже досягнута;
• кінетичний – низькоамплітудні тремтіння в заключній фазі цілеспрямованого руху;
• ізометричний, наслідок напруження м'язів у статичному положенні, наприклад, при опорі на руки в планці;
• кінезіоспецифічний – виникає тільки при виконанні певних вузьконаправлених рухів, дій.

За локалізацією:

• фокальний – ізольований тремор голови або її частин (підборіддя), кистей рук та інших окремих анатомічних зон;
• сегментарний – двох і більше суміжних зон (наприклад, тремор рук і голови);
• гемітремор – зачіпає кілька зон на одній стороні тіла;
• генералізований – тряска тіла, кінцівок, голови.

Причини тремору кінцівок

У такого явища, як тремор рук, причини різноманітні. Фізіологічний тремор кінцівок може бути пов'язаний з такими причинами:

• стрес, тривожність;
• інтенсивні фізичні навантаження, перенапруження м'язів;
• перевтома, недосипання;
• переохолодження;
• дія на ЦНС кофеїну, деяких наркотиків.

Тремор рук на тлі прийому деяких медикаментів і абстинентного синдрому також класифікується як фізіологічний.

Найбільш поширені причини патологічного тремору:

• генетично обумовлене порушення функціонування екстрапірамідної системи головного мозку, яка контролює рухи (есенціальний тремор);
• хвороба Паркінсона – дегенеративне захворювання ЦНС;
• ураження мозочка різної природи – травматичні, інфекційні, неопластичні, внаслідок інсульту.

Інші причини патологічного тремору:

• ендокринні патології – гіпертиреоз, гіпоглікемія при цукровому діабеті;
• метаболічні порушення;
• полінейропатії різної природи;
• розсіяний склероз;
• деякі генетичні, хромосомні аномалії;
• остеохондроз шийного відділу хребта;
• судинні, пухлинні та інші патології головного мозку;
• ішемічний судинний розлад;
• екзогенні інтоксикації деякими отруйними речовинами, а також уремія при нирковій недостатності;
• деякі психічні розлади (істерія, неврастенія).

Показання до лікування тремору

Фізіологічний тремор рук лікування, як правило, не вимагає. Якщо він виникає часто та заподіює відчутний дискомфорт, для профілактики повторних епізодів необхідно уникати тригерів. Якщо причина, з якої трясуться руки та ноги, смикається голова, тремтять голосові зв'язки, не є очевидною, слід записатися на консультацію до невролога, пройти обстеження. Невролог після опитування та неврологічного огляду може направити пацієнта на консультацію до ендокринолога, психіатра, ортопеда, кардіолога, медичного генетика, інших фахівців, призначити МРТ головного мозку. Також застосовуються різні методи функціональної, лабораторної діагностики. Якщо обстеження підтверджує патологічну природу тремору, проводиться лікування за індивідуально підібраною схемою.

Лікування необхідне як у ситуаціях, коли тремтливий гіперкінез є єдиним симптомом (ізольований тремор), так і при комбінації тремтіння з іншими тривожними симптомами, такими як:

• раптова м'язова слабкість, порушення мовлення;
• підвищення температури, озноб, дезорієнтація;
• м'язова ригідність, уповільнені рухи, скорочення амплітуди рухів, зміни ходи, неприродне положення тіла;
• атаксії – неточні, неузгоджені рухи, порушення рівноваги тіла;
• емоційна лабільність, рухове занепокоєння, прискорене серцебиття, посилена пітливість, збільшення щитовидної залози;
• порушення чутливості, рефлексів, рухів.
• когнітивні розлади.

Методи лікування тремору

При есенціальному треморі лікування переважно симптоматичне, спрямоване на зменшення вираженості тремтіння й уповільнення прогресування неврологічної патології. Складові лікування:

• охоронний режим, обмеження фізичних і психоемоційних навантажень;
• медикаментозна терапія (бета-блокатори, антиконвульсанти, внутрішньом'язові ін'єкції вітаміну В6);
• розслабляючий масаж.

При вторинному треморі паралельно проводяться корекція основної патології та симптоматична терапія тремтливого гіперкінезу. Поєднуються різні методи:

• оптимізація способу життя, уникнення ситуацій, які посилюють тремтіння, заміна інструментів, столових приладів більш зручними для захоплення та травмобезпечними;
• при треморі рук – використання ортезів для обмеження рухливості кисті;
• якщо турбує тремор голови, лікування може включати ін'єкції ботулотоксину в кивальні м'язи;
• лікувальна фізкультура для освоєння простих рухових моделей, поліпшення дрібної моторики;
• медикаментозна терапія препаратами різних груп;
• лікувальний масаж;
• рефлексотерапія, фармакопунктура;
• при психогенному треморі – психотерапія, прийоми відволікання.

Вибір методів лікування залежить від етіології тремору. Лікування тремору голови та рук при хворобі Паркінсона переважно медикаментозне, препарати та дозування підбираються з урахуванням стадії захворювання, віку пацієнта. При мозочковому треморі медикаментозна терапія малоефективна, основна роль відводиться фізичним методам підтримуючого лікування.

При важких формах тремору може застосовуватися хірургічне лікування.

Переваги лікування тремору в клініці Тайм+

У клініці Тайм+:

• ведуть консультативний прийом і виконують лікарські маніпуляції висококваліфіковані неврологи, які спеціалізуються на лікуванні широкого переліку неврологічних захворювань, в тому числі хвороби Паркінсона;
• наявність у штаті ендокринолога, ортопеда-травматолога, клінічного психолога та психіатра забезпечує інформативну диференціальну діагностику різних видів тремору та проведення комплексної терапії при порушеннях різної природи;
• застосовуються сучасні препарати з доведеною ефективністю, інноваційні методи ін'єкційної, немедикаментозної терапії;
• навчання та психологічна підтримка пацієнтів з тремором сприяє їх соціальній адаптації, поліпшенню якості життя.

Список літератури

1. Сучасні підходи до діагностики та лікування есенціального тремору/ Васечкін С.В., Левін О.С.// Журнал неврології та психіатрії ім. С.С. Корсакова. С.С. Корсакова. Спецвипуски - 2018 - Т118, №6.
2. Тремор: класифікація, клінічна характеристика/ Говорова Т.Г., Таппахов А.А., Попова Т.Є., Антипіна У.Д.// Consilium medicum - 2018 - №9.
3. Espay AJ, Edwards MJ, Oggioni GD, et al: Tremor retrainment as therapeutic strategy in psychogenic (functional) tremor. Parkinsonism Relat Disord 20 (6):647-650, 2014. Epub 2014 Mar 20. doi: 10.1016/j.parkreldis.2014.02.029