Розсіяний склероз: серйозний діагноз, але не вирок

Розсіяний склероз: серйозний діагноз, але не вирок

Розсіяний склероз відноситься до демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, має прогресуючий характер, проявляє осередкову та розсіяну неврологічну симптоматику. Розсіяний склероз - одна з найактуальніших проблем сучасної неврології. Дебют захворювання приходиться на вік 17-40 років, частіше страждають жінки. Морфологічною основою є втрата нервовими клітинами оболонок - мієліну, та формування бляшок на місці ураження нейронів. Мієлін виконує ряд основних фізіологічних функцій, без яких неможлива нормальна робота нейронів, а саме: трофічна (поживна), опорна, бар'єрна, регуляція проведення нервового імпульсу. За останні десятиріччя фундаментальна наука далеко просунулась в пізнанні причини захворювання. Аутоімунний процес, що призводить до ураження гематоенцефалічного бар'єру, запускає каскад реакцій, що вражають мієлін і аксони клітин. Уражений мієлін не в змозі забезпечити нормальне функціонування нервової тканини. Це може проявлятися зниженням зору, асиметрією обличчя, запамороченням, хиткістю, приступом судом, астено-вегетативним синдромом. Встановити діагноз розсіяного склерозу в період явної маніфестації симптомів не складає труднощів. Значно зменшує трагічні наслідки для пацієнтів встановлення діагнозу на ранній стадії захворювання, коли демієлінізуючий процес вражає нервову тканину локально, а не дифузно. Невролог при підозрі на демієілінізуюче захворювання залучає до діагностичного процесу суміжних фахівців: офтальмолога, інфекціоніста, терапевта, нейрофізіолога. Обов'язковим є проведення МРТ на апараті з потужністю поля не менше 1,5 тесла з контрастуванням. Після проведення необхідних досліджень і діагностичних маніпуляцій пацієнт має бути обов'язково проконсультований в умовах відділення, що спеціалізується на демієлінізуючих патологіях нервової системи. Лікування, в основному, зводиться до купірування загострень хвороби за допомогою гормонотерапії та препаратів, що модифікують протікання розсіяного склерозу, допоміжної (підтримуючої) мармакотерапії у період між приступами, лікувальної гімнастики, масажу, фізіотерапевтичного лікування. Так, безумовно, розсіяний склероз - це серйозний діагноз, але не вирок. Розсіяний склероз в більшості випадків не знижує тривалість життя людини. Перщочерговою задачею лікування є збереження рівня якості життя пацієнта і профілактика повторних загострень хвороби.