Лікування остеопорозу в Києві

Остеопороз, вперше описаний у медичній літературі наприкінці 70-х років XIX століття, сьогодні визнаний ВООЗ четвертим за поширеністю в світі неінфекційним захворюванням. Подібно серцево-судинним, онкологічним захворюванням і цукровому діабету, які очолюють цей список, остеопороз є частою причиною смертності й інвалідизації. Лікування остеопорозу в Києві з кожним роком стає все більш затребуваною послугою. Первинна та вторинна профілактика, своєчасна діагностика та ефективне, правильно підібране лікування дозволяють зупинити втрату кісткової тканини, знизити ризик переломів, попередити важкі ускладнення. Всі ці послуги надаються в клініці Тайм+ у Києві.

Що таке остеопороз

Остеопороз це системне захворювання скелета (кісткової тканини), яке неухильно прогресує. Основну роль у патогенезі (механізмі розвитку) цієї хвороби грає дисбаланс процесів руйнування та формування кісткової тканини, які в нормі врівноважені. При остеопорозі процеси росту, оновлення, відновлення сповільнюються, порушуються, а процеси резорбції (розсмоктування, руйнування) активізуються. В результаті відбувається поступове зниження маси та щільності кісткової тканини, зміна структури кісток. Зменшується товщина зовнішнього шару кісток і кількість перегородок (трабекул) у внутрішньому, губчастому шарі. Все це призводить до зниження міцності, надмірної крихкості та вразливості кісток кінцівок і хребта.

Остеопороз небезпечний тим, що навіть малотравматичні механічні впливи можуть призвести до внутрішньосуглобових і навколосуглобових переломів кісток верхніх і нижніх кінцівок, хребта.

Найчастіше страждають:

• тіла хребців;
• шийка стегна (стегнової кістки);
• передпліччя та плече, причому променева кістка ламається ближче до кисті (лучезапястного суглобу), а плечова – до ключиці (плечового суглобу).

Рідше відбуваються переломи іншої локалізації – кісток таза, ребер, колінного суглоба, п'яткової кістки (зазвичай у поєднанні з переломами хребців грудного та поперекового відділів хребта, щиколотки) та інші.

Перелом хребців можливий без травми хребта (забиття, падіння), компресійний перелом відбувається при підйомі важких предметів або навіть через навантаження, яке створює власна вага тіла.

Переломи стегна найбільш травматичні та загрожують тяжкими наслідками, оскільки зрощення стегнової кістки відбувається дуже повільно. Для відновлення опорної функції ноги необхідна операція, при наявності протипоказань до її проведення неминуча важка інвалідизація.

Смертельно небезпечні наслідки тривалої іммобілізації – застійна пневмонія та тромбоемболія легеневої артерії.

Якість життя хворих на остеопороз після важких, множинних переломів відчутно знижується через хронічні болі, пролежні, тромбоз глибоких вен, трофічних виразок та інших ускладнень, а також обмежену здатності до самообслуговування.

Класифікація остеопорозу

Остеопороз класифікують за різними критеріями:

1. за поширеністю – локальний, регіонарний (з ураженням 2 і більше зон) і системний (генералізований, дифузний);
2. за особливостями ураження кістки – вогнищевий або плямистий (серед нормальної кісткової тканини утворюються невеликі ділянки зниженої щільності) та рівномірний (його теж іноді називають дифузним);
3. за переважною зоною ураження кістки – кортикальний (витончення зовнішнього шару), трабекулярний (зменшення кількості перегородок у губчастій зоні кістки, збільшення пористості) та змішаний;
4. за фазою – активний (у фазі загострення) та неактивний;
5. за наявністю ускладнень – з патологічними переломами та без них;
6. за етіологією – первинний (розвивається як самостійна хвороба, зазвичай на тлі вікових інволюційних змін в організмі) та вторинний (розвивається як ускладнення іншого захворювання, патологічного стану).

Первинний остеопороз, своєю чергою, підрозділяється на 4 категорії в залежності від віку виникнення симптомів:

• ювенільний – рідкісна форма, проявляється у дітей, підлітків;
• ідіопатичний – у молодому, середньому віці (20-50 років);
• постменопаузальний – у жінок у постменопаузі, зазвичай після 50 років;
• сенільний (після 70 років). У чоловіків також можливий розвиток пресенільного остеопорозу в більш ранньому віці.

Первинний остеопороз завжди системний, дифузний, хоча може починатися з локальних змін. Вторинний може бути як системним, так і локальним, дифузним або вогнищевим, в залежності від етіології.

Причини остеопорозу

Як первинний, так і вторинний остеопороз можуть бути пов'язані з різними причинами. Основні причини первинного остеопорозу:

• гормональні зміни в жіночому організмі (скорочення вироблення естрогенів);
• вікова інволюція кісткової маси у чоловіків і жінок.

Причини ідіопатичного та ювенільного первинного остеопорозу не встановлені.

Основні причини вторинного остеопорозу:

1. ендокринні порушення;
2. хронічні захворювання органів травлення, синдром мальабсорбції, стан після видалення частини шлунка, кишечника;
3. тяжкі порушення функції нирок;
4. ревматичні захворювання;
5. онкологічні захворювання кісток, кісткового мозку;
6. генетичні патології – недосконалий остеогенез, синдром Марфана та деякі інші;
7. тривалий прийом імунодепресантів, антиконвульсантів, деяких гормональних препаратів, препаратів алюмінію;
8. інші причини – тривала іммобілізація, ХОЗЛ, алкоголізм, розлади харчової поведінки, стан після трансплантації органів, видалення яєчників.

Також зустрічається змішаний вторинний остеопороз.

У жінок остеопороз діагностується значно частіше, ніж у чоловіків, і наслідки більш важкі (у 4-7 разів більше випадків переломів через втрату кісткової маси). Це пов'язано з гормональним дисбалансом в період менопаузи. Жіноча стать є головним фактором ризику розвитку остеопорозу.

У чоловіків гормональний фон протягом життя теж змінюється, але не так істотно.

Інші незмінні (об'єктивні, незалежні від людини) фактори ризику:

1. вік 65+;
2. переломи у віці 50 і старше;
3. несприятливий сімейний анамнез, генетична схильність;
4. пізній початок менструацій, рання менопауза, порушення менструального циклу;
5. астенічна статура;
6. тривала іммобілізація (від 2 місяців постільного режиму);
7. тривалий (3 і більше місяців) прийом глюкокортекостероїдів.

Існують також змінні фактори ризику остеопорозу, які людина може виключити, якщо докладе зусиль. Це:

• дефіцит кальцію та необхідного для його ефективного засвоєння вітаміну D;
• похибки харчування, безконтрольні дієти;
• дефіцит маси тіла внаслідок недоїдання;
• низька фізична активність, малорухливий спосіб життя;
• куріння, зловживання спиртним, кава;
• схильність до падінь через слабкий зір, запаморочення, м'язову слабкість нижніх кінцівок.

Перші ознаки та симптоми остеопорозу

Для остеопорозу 1 ступеня характерна повна відсутність клінічних симптомів або поява неспецифічних ознак (сухість шкіри, ламкість волосся та нігтів).

Як правило, перший сигнал остеопорозу – хронічні болі в тих зонах, де почалася втрата кісткової маси (на ранній стадії зміни локальні). Найчастіше болять спина (грудний і поперековий відділи хребта), ребра, гомілковостопний відділ ніг, тазостегнові суглоби та кістки таза.

Але зазвичай цей перший сигнал ігнорують, і остеопороз діагностують у клініці випадково, при обстеженні з приводу іншої хвороби, або тільки після перелому (спонтанного або отриманого при мінімальній травмі).

Клінічні прояви остеопорозу

Більш виражені симптоми остеопорозу виникають на пізній стадії захворювання та є наслідком переломів. Типові симптоми переломів верхніх або нижніх кінцівок – біль, яка посилюється при пальпації, спробах руху, набряклість, почервоніння шкіри, деформація руки або ноги та порушення їх функцій. Запідозрити компресійний перелом хребців дозволяють такі ознаки:

1. біль у спині, який з'явився після підняття важких предметів, падіння з висоти власного зросту, та не проходить після прийому знеболюючих;
2. гострий біль в області хребта, який віддає в різні частини тіла;
3. швидка стомлюваність, дискомфортні відчуття в спині після перебування в статичному положенні, ходьби;
4. відчуття тиску, тяжкості між лопатками;
5. зменшення зросту;
6. порушення постави, деформація хребта, сутулість, так званий «вдовий горб».

Діагностика остеопорозу в клініці Time+

До клініки Тайм+ у Києві пацієнти з ознаками остеопорозу найчастіше записуються на прийом до ортопеда-травматолога, вертебролога, невролога. Щоб встановити точну причину вторинного остеопорозу, може знадобитися консультація ревматолога, ендокринолога.

При підозрі на остеопороз фахівець після опитування й огляду призначає інструментальні дослідження:

1. двоенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (DXA, денситометрію) кісток кінцівок, хребта. Цей метод вважається «золотим стандартом» у діагностиці остеопорозу, дозволяє виміряти мінеральну щільність кісткової тканини;
2. рентгенографію грудного та поперекового відділів хребта для виявлення компресійних переломів;
3. КТ кісток і суглобів.

До базових лабораторних досліджень для діагностики остеопорозу відносяться загальний і біохімічний аналізи крові, аналізи на вміст вітаміну D, кальцію, фосфору.

Додаткові аналізи (гормональна панель, ревмопроби та інші) призначаються з урахуванням найбільш імовірної етіології вторинного остеопорозу. Вони спрямовані на діагностику основного захворювання, підтвердження/виключення тієї чи іншої причини.

Лікування остеопорозу

Консервативне лікування остеопорозу проводиться з поєднанням медикаментозних і немедикаментозних методів.

Немедикаментозна терапія та корекція способу життя:

1. збалансоване харчування, збільшення вмісту вітаміну D і кальцію в раціоні, дієтотерапія, вітамінотерапія;
2. дозована фізична активність, ЛФК, спрямована на те, щоб зміцнити м'язи, поліпшити рівновагу та знизити ризик падінь;
3. відмова від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, кавою);
4. черезшкірна нейроелектростимуляція для купірування больового синдрому;
5. носіння ортопедичних корсетів для розвантаження хребта.

Схема медикаментозної терапії розробляється в індивідуальному порядку, з урахуванням причини, стадії хвороби, показань і протипоказань.

Пацієнтам можуть призначатися такі препарати:

• антирезорбтивні, антикатаболічні – пригнічують резорбцію (руйнування) кісткової тканини;
• анаболічні – стимулюють утворення кісткової тканини, ремоделювання;
• препарати кальцію та вітаміну D для поліпшення мінералізації кісток;
• гормональні (для замісної гормональної терапії при менопаузі);
• знеболюючі для симптоматичної терапії больового синдрому.

Також у клініці проводиться комплексна фізична реабілітація пацієнтів після переломів і хірургічного лікування остеопорозу (остеосинтезу шийки стегна, ендопротезування тазостегнового суглоба).

Вартість лікування остеопорозу в Києві

Вартість лікування остеопорозу в Києві залежить від стадії захворювання (ступеня зниження щільності кісткової тканини), наявності-відсутності переломів і їх складності, причини остеопорозу. Для ефективного лікування вторинного остеопорозу необхідне проведення терапії основного захворювання. Лікування остеопорозу комплексне, зазвичай включає в себе персонально підібрану медикаментозну терапію, заняття ЛФК з реабілітологом, деякі фізіотерапевтичні процедури й інші методи немедикаментозної терапії. Тому вартість визначається в індивідуальному порядку після розробки плану лікування.

Профілактика остеопорозу

Розрізняють первинну та вторинну профілактику остеопорозу. Первинна – це профілактика розвитку захворювання, яка повинна починатися з дитинства. Вторинна – попередження ускладнень, зниження ризику переломів.

Складові первинної профілактики остеопорозу:

1. повне забезпечення добової потреби в кальції, вітаміні D (правильне харчування, прийом добавок);
2. регулярна фізична активність (у тренованих людей вікове зниження кісткової маси зазвичай помірне);
3. обмеження вживання алкоголю, кави, куріння або повна відмова від цих звичок;
4. скринінг остеопорозу, оцінка факторів ризику, контроль вітамін-Д3 статусу (концентрації вітаміну в крові), проведення денситометрії у пацієнтів групи ризику.

Методи вторинної профілактики в цілому збігаються з методами лікування. Також важливою складовою вторинної профілактики є навчання пацієнта контроля захворювання та комплекс заходів для зниження ризику падінь, травм:

• виконання вправ на зміцнення м'язів і поліпшення рівноваги, стійкості;
• корекція зору;
• носіння взуття на стійкій неслизькій підошві, монтаж поручнів у ванній, використання протиковзких килимків і подібні запобіжні заходи.

Остеопороз – незворотне прогресуюче захворювання. Але якщо виявити проблему не на стадії переломів, а на стадії остеопенії (легкого ступеня зниження щільності кісткової тканини), своєчасно почати лікування та вторинну профілактику, можна зупинити процес або значно уповільнити прогресування, не допустити ускладнень.